Автор:
По материалам "Центра Досліджень Політичних Цінностей" подготовил Николай Неизвестный, «Фраза»
05.02.07 18:14
4201
1 лютого Володимир Путін заявив, що Росія готує для України «революційну пропозицію» відносно створення газотранспортного консорціуму. У зв’язку з цим ЦДПЦ звернувся до економічних та політичних експертів з питанням: «Чи вигідний Україні газотранспортний консорціум»
Володимир Саприкін (директор енергетичних програм Українського Центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова):
„У тому вигляді, у якому це питання було озвучене Володимиром Путіним, питання вирішити неможливо. Видобуток і фактично транспортування газу з Росії, якщо Україна там буде його видобувати, забороняє російське законодавство. А змінювати власність на транспортну систему забороняє українське законодавство. Тобто це, поки що, якісь загальні балачки. Вони рідше газу”.
Олександр Пасхавер (президент Центру економічного розвитку):
„Этот вопрос включает в себя термины, которые несут достаточно широкое содержание. Поэтому ответить на этот вопрос без уточнения терминов невозможно. Выгодно в каком периоде времени? Консорциум какого вида собирается быть? Без этого невозможно ответить на заданный вопрос. Вообще, строго говоря, любые проекты могут быть выгодными, если они учитывают интересы всех сторон.
В отношении газотранспортного консорциума существует экономическая выгода - обычно среднесрочная, а есть ещё геополитическая выгода или ущерб. Их надо различать. Экономика это не царица доказательств любых проектов. Если речь идет о проекте, который имеет начало и конец, и есть процедуры выхода из него, то тогда мы можем говорить об экономической эффективности. В этом случае можно представить, что есть варианты, когда это выгодно. Причем, я так понимаю, когда речь идет о газотранспортном консорциуме – речь идет не только о трубе, а и о хранилищах. Если к трубе возможны технические альтернативы, то к хранилищам пока нет технических альтернатив. То есть необходимо уточнить все понятия.
Но главное что я хочу сказать, что с экономической точки зрения можно представить проект, который будет выгоден, даже если речь идет о сужении права собственности Украины, а в геополитическом отношении такого рода проекты, касающийся сужения права собственности Украины на хранилища и на трубу, должны быть исключены”.
Олександр Рябченко (директор Інституту приватизації і управління власністю та інвестиціями):
„Я думаю, що консорціум Україні не вигідний, бо це питання вже «з’їдене» минулими роками, коли намагалися встановити такий порядок заснування і функціонування консорціуму, який був невигідний Україні. Тому зараз будь-яке інше утворення, яке буде нагадувати той консорціум, що вже існував, буде сприйматися народом дуже негативно, як зрада національних інтересів.
Чи вигідно створювати якусь структуру, яка буде мати відношення до української газотранспортної системи? Це треба рахувати, що ми від того виграємо, а що програємо. Залежить від того, хто у нас партнер по цій структурі. Україна має отримувати користь від газотранспортної системи. В який спосіб вона отримує більшу користь, той і є найбільш вигідний для держави. Якщо ми хочемо інтегруватися в Європу, то і український газотранспортний ресурс треба розглядати саме з цього боку.
Взагалі не обов’язково з росіянами створювати консорціум. Можна набрати по 10% з різних світових компаній, серед яких будуть і росіяни, як виробники, і німці чи французи, як споживачі. Якщо це вигідно Україні, то можна це робити. Але контрольний пакет акцій краще залишити за державою”.
Олесь Доній (голова Центру досліджень політичних цінностей):
„Газотранспортний консорціум не вирішує для України основної проблеми в енергетичній сфері: відсутності диверсифікації енергопостачання і фактичної залежності держави від одного постачальника та транзитера - Росії. Це проблема не внутрішньоукраїнська, а загальноєвропейська. Залежність значної кількості країн Європи від російського газу обумовлює позиції цих країн по дуже багатьох питаннях. Якщо на внутрішньому ринку країн працює антимонопольне законодавство, яке не дозволяє сконцентровувати в небезпечній кількості ресурси, і відповідно і владу, то на зовнішньому ринку бар’єрів перед монополією фактично немає. Монополізація Росією енергопотоків може стати проблемою не тільки для України, а для всієї Європи. Але щось не дуже помітно, щоби Європа переймалася цією проблематикою і підставила плече Україні як своєму потенційному союзникові”.
Кость Бондаренко (директор Київського інституту проблем управління ім. Горшеніна):
„Зважити чи виграє, чи програє Україна від цього повинні фахівці. Росія дуже ретельно ставилася до свого газовидобування і нікого туди не допускала. Це було монопольне право Росії. Тепер Росія пропонує Україні взяти участь у газовидобутку. Україна, теж саме, нікого не допускала до своєї газотранспортної системи. Це було монопольне право України. І всі спроби тих чи інших політиків продати хоча б частинку газотранспортної системи України чи то Росії, чи то іншим країнам закінчувались фіаско. Тепер Україні пропонується обмін. Треба провести дуже ретельне вивчення цього питання, визначити всі плюси і мінуси, побачити що ми виграємо, а що програємо, і не лише тактично, не лише в плані «швидких грошей», а і стратегічно, і тільки тоді приймати рішення”.
Володимир Корнілов (директор Українського філіалу Інституту країн СНД):
„Идея газотранспортного консорциума – это очень давняя идея. Принадлежит она не только нынешним представителям «верхушки» Украины. Она обсуждалась давным-давно на уровне и правительств, и президентов, и СМИ. И не всегда в отрицательном ключе. Я хочу сказать, что у истоков этой идеи стоит, по большому счету, центр Разумкова, о чем сейчас мало кто вспоминает.
Конечно очень важно понимать от кого сейчас исходит эта инициатива. Сейчас все набросились на Путина, на Россию, но ведь он «черным по белому сказал», что данная идея исходит от украинской стороны. Но не факт, что от правительства Украины. Потому что вот этот внезапный визит господина Ющенка в Москву, который вдруг возник в конце февраля этого года, на сколько мне известно, планировался на май-июнь. Это говорит о том, что украинская сторона вдруг предложила какую-то тему России, и раз Россия очень быстро на это согласилась, то видимо чем-то предварительно заинтересовала Москву. Кто-то задавался вопросом что вдруг послужило поводом для этого, довольно неожиданного, визита Ющенка в Москву? Мне кажется, что вот данное «революционное предложение», о котором сейчас мало кто знает, но о котором уже много говорят, исходит не столько от правительства Украины, как от Президента. Президент пытается каким-то образом вернуть себе хоть какую-то роль во внешней политике Украины и перехватить себе часть инициатив в отношениях со стратегическим партнером, особенно после того, как все евроинтеграционные прожекты оказались действительно прожектами, что стало разочарованием для многих «евроинтеграционщиков» ”.
