Автор:
По материалам "Центра Досліджень Політичних Цінностей" подготовил Николай Неизвестный, «Фраза»
25.01.07 16:59
3736
25 січня мер Києва Леонід Черновецький заявив, що вважає недоцільним проводити референдум про недовіру меру Києва. У зв’язку з цим ЦДПЦ звернувся до політичних експертів з питанням: "Чи реально провести референдум про недовіру меру Києва?".
Михайло Погребінський (директор Центру політичних досліджень і конфліктології):
«Мені видається, що це скоріш нереально і пов’язано не тільки з формальними проблемами, які можуть унеможливити проведення референдуму саме тому що на якомусь з етапів треба рішення Міської Ради. Навіть якби були зорганізовані всі формальні процедури, жодних гарантій того, що цей референдум досяг би своєї мети немає. Тому я думаю, що ця ідея нічого не дасть і навряд чи треба цим займатися навіть тим хто не задоволений діяльністю нинішнього мера”.
Олесь Доній (голова Центру досліджень політичних цінностей):
„Закон «про всеукраїнський та місцевий референдуми» згідно якого мав би відбутися референдум в Києві, швидше можна було б назвати Законом про Неможливість місцевого референдуму.
Для проведення референдуму потрібно зібрати 10% підписів членів місцевої громади, що з огляду на низьку популярність в місті особи Леоніда Чернівецького, виглядає абсолютно реалістично. Проблеми виникають на попередньому етапі: перед збиранням цих 10% підписів потрібно провести збори ініціативних груп. Зареєструвати ці ініціативні групи має сама мерія, яка зрозуміло, в цьому незацікавлена, і яка в свою чергу буде знаходити безліч дрібних порушень, які буцімто мали місце під час проведення зборів. Тобто, для проведення референдуму опозиції спочатку треба відновити опозиційну більшість у міськраді і поміняти Секретаря міськради. Поки що це виглядає нереалістично, бо введення імперативного мандату не може мати зворотної дії. Але це зовсім не означає, що цього не може статися в перспективі. Антикризовій коаліції може знову коли-небудь знадобитися голос БЮТ у Верховній Раді для подолання вето Президента. А якщо Юлія Тимошенко остаточно побачить, що дострокових парламентських і президентських виборів не буде, то вона може захотіти стати мером Києва. Тоді умовою свого спільного голосування з антикризовою коаліцією Тимошенко зробить зняття в який-небудь спосіб Черновецького”.
Кость Бондаренко (директор Київського інституту проблем управління ім. Горшеніна):
„Абсолютно реально, але питання щодо імплементації рішень цього референдуму у нас не прописане. Які подальші дії влади? Якою має бути процедура після референдуму? Що потрібно робити далі? Хто має брати на себе ті чи інші функції? Хто має затвердити ці рішення? Все це не прописано. Тому в даній ситуації, я думаю, що потрібно попрацювати над процедурою – не лише над самим проведенням, а і над процедурою імплементації.”.
Віктор Небоженко (керівник соціологічної служби «Український барометр»):
„ Я думаю, что если не будет поддержки Верховной Рады, сделать это чрезвычайно трудно. Потому что законодательство о референдуме очень старое, сам референдум затрагивает интересы очень многих политических сил. Да и дело ведь не в референдуме. Мы же не знаем кто может быть реальной альтернативой Черновецкому. По крайней мере, по результатам выборов этого не видно – не возвращать же нам назад Омельченко”.
Андрій Єрмолаєв (президент Центру соціальних досліджень «Софія»):
„Як свідчить політична історія цієї країни – реально все, що пов’язано з політичним волюнтаризмом. Якщо ми говоримо про легітимний процес, і в сенсі соціальному і в сенсі правовому, то, як на мене, сьогодні нереально провести ні референдум в місті Києві, ні референдум в Україні в цілому з кількох причин.
Причина перша – це відсутність відповідної законодавчої бази. Поки що вся інституція прямої демократії як прямий референдум регулюється ще радянським законом, до речі доволі суперечливим.
По-друге, тема референдуму є наслідком діяльності лише декількох політичних сил, але широкого суспільного запиту на референдум, як на мене, в Києві немає. Я розумію, що процедурно референдум можна організовувати, ініціюючи збір підписів. Тим не менше, це виглядає скоріше як спроба за рахунок прямої демократії реалізувати свій власний політичний план. Але в мене немає переконливих даних, що вся київська громада вважає, що потрібно висловити недовіру Чернівецькому. Всі люди, які уважно слідкують за політикою може і не погоджуються з економікою міста, тарифами, але звинувачувати в такому стані лише Чернівецького щонайменше несправедливо. Інше питання як налагодити ефективну київську владу – це питання другого порядку.
Ще один момент. Якщо йти шляхом легітимності рішень, то потрібно ініціювати прийняття, як мінімум, закону про місцевий референдум. Але зрозуміло, що для цього потрібно, як мінімум, пройти весінню сесію Верховної Ради і отримати підтримку інших депутатів. Депутати розуміють, що ціна цього питання – референдум В Києві, а отже і політичні торги будуть йти саме з цього питання. Якщо підтримувати ініціативу по закону про місцеві референдуми, який, скоріше за все, буде йти від БЮТ чи її союзників, то і торги будуть йти за те, чи буде це застосовуватись відразу, чи можливі якісь поступки. Інакше БЮТ просто не отримає необхідної підтримки. І якщо уявити, що цей закон буде ухвалений, то застосування його механізмів по підготовці, ініціації займе ще певний час. Тому мій прогноз – у 2007 році референдум про недовіру меру Києва нереальний. Але якщо розхитувати човен, повторюсь, в цій країні нажаль реально все.
Дуже смачне це місто: смачні активи, високий рівень конкуренції за фінансові центри, за комунальні активи. Я не виключаю, що однією з причин навколо тарифів, є не лише спроба завоювати симпатії виборців, а ще й боротьба за перерозподіл комунальних активів. Оскільки в залежності від тарифної політики буде визначатись подальший стан комунальних підприємств. Можна спекулювати на інтересах киян і зрозуміло, що всі будуть реагувати. Але за рахунок цих спекуляцій можна погіршити ситуацію в комунальних підприємствах, підштовхувати до вигідних для себе операцій.
Виходячи за межі референдуму, мені здається, що для того щоб зупинити бурхливий і дуже політично перебільшений процес в Києві доречно апелювати до центральної виконавчої влади для проведення загальнонаціонального моніторингу по тарифній політиці і мати, скажімо, наприкінці першого, на початку другого кварталу оцінки і індикативні пропозиції вищого виконавчого органу стосовно тарифної політики для органів місцевого самоврядування. Директив тут бути не може, а ось індикативні пропозиції чи рекомендації бути можуть. Ми могли б з вами дійсно порівнювати де є порушення, а де економічно обґрунтовані пропозиції".
