Автор:
По материалам "Центра Досліджень Політичних Цінностей" подготовил Николай Неизвестный, «Фраза»
05.10.06 14:18
3441
Лідер фракції "Наша Україна" Роман Безсмертний заявив про перехід цієї політичної сили в опозицію. У зв’язку із цим Центр дослідження політичних цінностей звернувся до експертів з питанням: «Які можливі наслідки перебування НУ в опозиції?»
Вадим Карасьов (директор Інституту глобальних стратегій):
„По-перше, політичний рельєф стає більше чітким і політичне поле розмежовується на умовно біло-синю частину – регіони, комуністи та соціалісти - та умовно помаранчеву частина – БЮТ та НУ. Останні будуть двома гілками опозиції, двома її крилами. Це укрупнення і більше чітке районування політичної місцевості, може спричинити відчутне відмежування влади від опозиції і робить владу більш залежною від своїх виборців, по-перше, які будуть давити своїми вимогами, робити тиск на постійних своїх представників – ПР, КПУ та СПУ. І сама ПР підпадає під постійний політичний тиск своїх малих, але гордих, лівих партнерів – комуністів та соціалістів. І Партія Регіонів знаходиться постійно під загрозою особливих позицій соціалістів, а саме – спікера Мороза, він теж грає у свою гру. І від комуністів, особливо з економічних та соціальних питань. Це районування призводить до того, що зміниться політичний профіль уряду. Взагалі коаліція стає ідеологічно з лівих ухилом, також з регіональним ухилом, що буде некомфортним буде надалі для Партії Регіонів. Зрозуміло, що міністри нашоукраїнці покинуть урядову команду, що Партія регіонів буде домагатися, щоб цей процес відбувався якомога скоріше.
З іншого боку, цікава ситуація в опозиції, бо навряд чи буде вона монолітною. Скоріше це будуть дві гілки опозиції: одна більш радикальна, наступальна – БЮТ, друга – більш поміркована, прагматична, спокійна – НУ. Свої опозиційні дії гілки будуть координувати, іноді можливо будуть й опонувати один одному. Не тільки тому, що в «Нашій Україні» багато представників великого бізнесу, яким не завжди комфортно в опозиції, а ще й тому, що це пропрезидентська сила, а Президент не може бути опозиційною силою. Він може освоювати опозиційний стиль, може опонувати Уряду по ряду напрямів, а як гарант стабільності він не зацікавлений у настільки активній опозиційності, аби вона була такою, щоб призводила до хаосу. Він можливо буде зацікавлений тільки у порційній, дозованій дестабілізації, і не такій, що могла б призвести до серйозної соціально-економічної кризи. По меншій мірі на даному етапі розвитку країни”.
Віктор Небоженко (керівник соціологічної служби «Український барометр»):
„В «Нашей Украине», после этого мужественного шага, могут начаться процессы дезориентации и дезинтеграции, то есть упорно будет искаться кто же разваливает её изнутри, потому что обвинять Президента и Януковича, и парламент уже не возможно. Иными словами такой переход в оппозицию кажется катастрофическим прежде всего для внутренних групп, которые очень сильны в самой «Нашей Украине». Это связано с тем, что в ближайшее время ей надо будет выразить своё отношение к бюджету. Это будет новым тяжелым испытанием «Нашей Украины», за которым будет наблюдать вся страна. Чего не откажешь «Нашей Украине», так это в том, что из своих недостатков она умеет делать длительную мелодраму. И мы внимательно следим за тем, что же сделает эта полуживая политическаяя сила, которая ещё несколько месяцев назад собиралась формировать политическое большинство, а сейчас не смогла даже удачно сдаться в плен Партии регионов, не – повторяю – стать оппозиционной силой. Они уже не успели – есть фракция Тимошенко, которая полностью оседлала оппозиционную роль и мне теперь трудно представить этих дородных и уверенных в себе людей, которые потеряли власть в 2004-2006 гг., в качестве оппозиционеров”.
Олесь Доній (голова Центру досліджень політичних цінностей):
„Наша Україна” через свою амбівалентність може бути зацікавлена у тому, щоб, з одного боку, оголосити про перебування в політичній опозиції, з іншого – залишити на прохання Президента своїх представників у виконавчій владі, адже він може сказати, що вони виконують персонально його доручення, у них місія, і попросити, щоб вони залишилися. Це такий варіант можливий для «Нашої України», а оптимальний варіант, якби Президент захотів перехопити політичну ініціативу, потрібно було б «Нашій Україні» реально перейти до опозиції з виведенням всіх людей з Кабміну, що означало б кваліфікований перехід до іншого політичного статусу, але після того мали б вести переговори не з Партією регіонів. А з силами «помаранчевого» табору, тобто з БЮТ, позапарламентськими політичними партіями – УНП, Порою-ПРП, про формування фактично нового блоку. Це означало б, що треба піти на певні компроміси з БЮТ і знайти йому місце у біля, а де-факто це означало б для Ющенка визнати, якщо не лідерство Ю. Тимошенко, то принаймні її важливу роль в об’єднанні опозиції. Чи готова «Нашої України» і сам Президент до такого, дізнаємося найближчим часом».
Михайло Погребінський (директор Центру політичних досліджень і конфліктології):
„ Думаю, що постає кілька питань, крім долі власне «Нашої України», яка мені видається виглядає, зовсім не визначеною. Вона потрапляє у конкуренцію так чи інакше із Юлією Тимошенко. І навряд чи вони погодяться стати під прапори Тимошенко, і таким чином можна очікувати певну конкуренцію в рядах опозиції за право бути головними опозиціонерами. Крім того певні проблеми є у Президента, який може або очолити «опозиційну конфедерацію» з НУ та БЮТ і будувати редути для боротьби проти «Антикризової коаліції». Це один варіант, і я думаю, не найкращий для України, а другий варіант – він мусить певним чином дистанціюватися від власне «Нашої України» і від своєї посади почесного голови цього блоку і спробувати постати як Президент всієї України і співпрацювати із «Антикризовою коаліцією», яка власне очолює виконавчу владу в країні, а з іншого боку – співпрацювати з опозицією, гарантувати таким чином демократичний розвиток. Думаю, другий варіант, про який я кажу, буде для України і власне для Президента Ющенка найкращим. Звичайно, лави опозиційних сил суттєво посилилися після даного кроку «Нашої України». Але з іншого боку ми отримали більш прозору систему відповідальності, коли зрозуміло, що за виконавчу владу відповідає насамперед ПР зі своїми молодшими партнерами. Людям буде набагато простіше буде робити висновки чи вірно вони зробили вибір, коли голосували”.
Володимир Фесенко (голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»):
„ По-перше, я б не робив передчасних висновків із заяв Безсмертного. Думаю, що це не остаточний перехід НУ до опозиції. На цьому процес коливань НУ між владним та опозиційним полюсами не закінчився. Він буде довготривалим. Саме в цьому коливанні є і буде політичний сенс існування НУ. І коливатися, так би мовити, вона буде не завдяки рішенню своєї політради, а в першу завдяки нечіткій лінії Президента Ющенка. На це вона приречена. І на сьогодні якихось серйозних політичних наслідків для ситуації в країні, парламенту перехід Нашої України нібито до опозиції не має. Справа у тому, що проблема не в статусі НУ, а в кризі відносин між Президентом та Урядом. Це є головна проблема. Інше другорядне. До речі, переговори НУ не мали ніякого політичного сенсу: коаліція існувала і буде існувати, - не залежно від приєднання до неї НУ. І ще одна цікава річ, зараз для НУ виникає інша серйозна проблема: приєднуватися чи ні до між фракційного опозиційного об’єднання на чолі з Тимошенко. Якщо нашоукраїнці це зроблять, то визнають політичне лідерство саме її, а не Ющенка. І том я думаю, вони так і залишаться у цьому цікавому становищі між владою та опозицією”.
