Он идет, он приближается – праздник 1 сентября. День, окрашенный ярчайшими эмоциями: радость девочки от встречи с подругами; гордость первоклашки, отягощенного огромным букетом с одной стороны, и ранцем – с другой; озабоченность родителей – все ли так, как надо. И над всем этим стоические вздохи и широкие улыбки учителей, тоже захваченных бурей эмоций.
Особенно волнуются родители: что будет с их чадом – будут ли внимательны учителя, получит ли их ребенок достойное образование. Господи, проблемам несть числа. И мало кто знает, что пройдет несколько лет, и видение мира родителей и детей будет отличаться коренным образом, потому что уже сейчас в программах втихую заложены спорные темы.
Украина не едина. Как бы не тщились доказывать это наши руководители, выдавая желаемое за действительное. Есть прорусская Восточная Украина, и есть Западная, население которой впитало культуру Польши и Австро-Венгрии. Есть различие и в вере. Это отмечал и Михаил Грушевский, отделяя украинцев от малороссов: «…в этом процессе удушения украинского народа наши родные малороссы и братья великорусские интеллигенты…». Выход один – терпеливо и бережно сближать два народа, оказавшиеся в результате исторических катаклизмов на одной территории. Или, по меньшей мере, относиться к их надеждам и нуждам с уважением, не оскорбляя и не притесняя ни один из них.
А что мы имеем сейчас, по основным противоречиям между Востоком и Западом: история Великой Отечественной войны, НАТО, языковые проблемы?
1. Итак, промывание мозгов идет полным ходом. Проблемы, которые предполагалось, вынести на референдум, подаются как решенные и не подлежащие обсуждению.
«На виконання доручення Кабінету Міністрів щодо інформування громадськості про Фаховий висновок робочої групи істориків, підготовлений робочою групою істориків при Урядовій комісії з вивчення діяльності ОУН і УПА «Організація українських націоналістів і Українська повстанська армія » рекомендуємо провести методичні конференції та науково-практичні семінари, виставки матеріалів у бібліотеках навчальних закладів. Особливу увагу варто звернути на теми, що стосуються євроінтеграції та вступу України до НАТО. Вступ України до НАТО – як основи загальноєвропейської системи безпеки залишається стратегічним пріоритетом державної політики України і розглядається не лише з точки зору забезпечення безпеки держави, але й як крок, спрямований на приєднання України до співдружності найрозвиненіших держав, котрі сповідують демократичні цінності. Тому, вивчаючи теми: «Формування військово-політичних блоків», «Участь міжнародних організацій у врегулюванні конфлікту на Балканах», «Світ на межі двох тисячоліть», «Україна в умовах незалежності. Зовнішня політика та міжнародні зв’язки» в курсі всесвітньої історії та історії України, а також теми «Україна у світовому співтоваристві», «Україна — НАТО» у курсі за вибором «Громадянська освіта» необхідно фокусувати увагу на тому, що впродовж останніх років НАТО зосередив діяльність на запобіганні конфліктам, урегулюванні криз, протидії міжнародному тероризму, наголосити на посиленні його політичної ролі і зростанню внеску у справу збереження стабільності у світі. Значна увага приділяється також висвітленню відносин Україна — НАТО, зокрема інтегруванню нашої країни до Північноатлантичних структур, відкриттю інформаційного центру в Україні тощо.»(Методичні рекомендації щодо вивчення історії у 2006/2007 навчальному році)«Положение Украины в Европе и мире в значительной мере зависит от ее внутренней и внешней политики. Необходима большая интеграция в международные системы коллективной безопасности в Европе, засвидетельствовавшие свою эффективность и миролюбие. Вхождение в такие системы вместе с цивилизованными странами запада укрепит положение Украины как независимого государства, поскольку в этом случае территориальные претензии к ней станут претензиями и к дружественным ей странам.»(География Украины П. Масляк, П. Шищенко)
2. Проблемы, которые причиняют боль дожившим до сего времени участникам событий, муссируются с нескрываемым садизмом.
«І. Науково-теоретичні конференції старшокласників: … ОУН-УПА у національно-визвольній боротьбі (1939-1945 рр.).
ІІ. Лекції для учнів 9-11 класів: … УПА в роки війни (1942-1945 рр.)…
IV. Бесіди для учнів 7-8 класів:… Роман Шухевич - командир УПА.
V. Краєзнавчі пошукові експедиції для юних дослідників: Молодь в українському національному русі Опору (в ОУН-УПА).»( Методичні рекомендації щодо відзначення 60-річчя Великої Вітчизняної війни та вивчення теми "Велика Вітчизняна війна" в загальноосвітніх навчальних закладах)
Комментарий знакомой учительницы истории (родилась в Тернопольской области), отмеченной многочисленными званиями и наградами, в том числе и в годы независимости: «Во время войны мой отец, простой крестьянин, был убит бандеровцами за то, что опознал одного из этих бандитов. Мать заодно с ним. Меня спасло то, что я, младенцем, находилась в другой хате, у молочной матери. Как я теперь буду рассказывать про геройства ОУН-УПА в национально-освободительной борьбе?»
3. Нет единого видения исторических проблем. Об этом до сих пор спорят историки. По этому же поводу несколько цитат из учебников:
„Через програну в 1651 р. під Берестечком битву, а також брак війскової могуті й згуртованості настало фатальне для нашого народу приєднання до України до Россії, проголошене на Раді 1654 р. в Переяславі. На жаль, з козацької старшини мало хто розумів жахливу хибність цього кроку.
...Украіна прокляла „нерозумного сина” за те, що віддав наш край на поталу Россійській імперії.”
„Приєднання України до Россії мало згубний вплив і на стан культури, розвиток якої був россіянами загальмований, далі спотворений, а повна русифікація завершила руйнування літератури, музики, малярства.”(Українська література, Борис Степанишин)
А как же по поводу объявления Хмельницького национальным героем?
„Оскільки стара книжна українська мова за лексикою, стилістикою і правописом далека від сучасної, більшість творів ХІ-ХVІІІ століть подано в хрестоматії у перекладах, точніше модернізоване в сучасне мовлення.”„Прадавня українська література:
1. Літопис Руський. Переклад Л.Махновця
2. Галицько-Волинський літопис
3. Володимир Мономах. Поучення. Переклад Л.Махновця
4. Іларіон Київський. Слово про закон і Благодать. Переклад В Крекотня
5. Слово про похід Ігорев... Переклад Л.Махновця” („Джерела пружно б’ють”, Борис Степанидин, Хрестоматія з української літератури)
Так „в перекладах” или „модернізована”? Если она (мова) украинская, то зачем перевод на украинскую?
4. Далее, русский – это язык национального меньшинства (странная арифметика – если русскоговорящих чуть менее половины населения).
«Звертаємо увагу, що у загальноосвітніх навчальних закладах з навчанням мовами національних меншин (російською, румунською, кримськотатарською та ін.) працюють за єдиною навчальною програмою з української літератури…»(Інструктивно-методичні рекомендації щодо вивчення шкільних дисциплін у новому 2006/2007 навчальному році (продовження))
В планах министерства образования зафиксирована цифра – 6 часов в неделю родного языка и 3 – украинского (для школ с обучением на языке нацменьшинства).
Для справки. Школа с обучением на русском языке в моем районе: 4 часа в неделю - на русский, 5 – на украинский. История Украины, основы правоведения и некоторые другие читаются по украинским учебникам на украинском языке. Ради бога, наши дети знают оба языка, но врать-то зачем? А противоречить Конституции (статья 10), по-моему, тоже не стоит. Остап Бендер не зря предупреждал об опасности игр с Уголовным Кодексом.
Многие выдающиеся украинские деятели пополнили своим творчеством нашу общую культуру. Зачем же наших детей хотят лишить этого наследства? Словом сплошные вопросы. Может, Вы знаете на них ответ...
