Минулого року кількість працівників британських в'язниць, викритих в інтимному зв'язку із ув'язненими, досягла рекордно високого рівня, пише The Telegraph. І це лише вершина айсбергу. Більшість таких випадків залишаються нерозкритими.
Рут Шміло (Ruth Shmylo) працювала наглядачкою у в'язниці «Парк» у Брідженді на півдні Уельсу, коли один із ув'язнених втягнув її у заняття сексом по телефону. Гаррі Пуллен (Harri Pullen) був засуджений за торгівлю наркотиками та відбував п'ятирічний термін. Шміло (26 років) знала про його зв'язки з організованою злочинністю і злякалася, що у неї можуть виникнути серйозні проблеми, якщо вона доповість про його поведінку начальству, про що вона розповіла на слуханнях у Королівському суді Кардіффа у грудні. Вона неодноразово просила його припинити секс телефоном, який вона вважала сексуальним домаганням.
Шміло звинуватили у неправомірних діях при виконанні службових обов'язків, однак у грудні 2023 року суд її виправдав.
Світ неналежних відносин між ув'язненими і все більшим числом тюремних наглядачів зі зрозумілих причин оповитий густим мороком.
Важко точно сказати, скільки подібних зв'язків виникає щороку, оскільки багато хто з них залишається нерозкритим.
«Я точно знаю, що на кожен із цих зв'язків або відносин, про які стає відомо, припадає якась кількість зв'язків, про які ніхто ніколи не дізнається, — сказав професор Девід Вілсон (David Wilson), колишній начальник в'язниці, який працював у в'язницях „Фіннамор Вуд“, „Грендон“ та „Вудхілл“ у Бакінгемширі, а також у „Уормвуд Скрабс“ на заході Лондона. — Отже, насправді ми маємо справу лише з верхівкою айсберга».
Наявні дані свідчать про те, що такі відносини — це не просто більш поширене явище, ніж нам хотілося б думати, але й що їх кількість продовжує зростати.
Минулого року кількість співробітників в'язниць, викритих у зв'язках із ув'язненими, досягла рекордного рівня: з 2019 року за них звільнили 36 наглядачів. За цей період часу за неналежну поведінку було звільнено 31 жінку та п'ятеро чоловіків-наглядачів, що майже вдвічі більше. За даними Міністерства юстиції, опублікованими відповідно до законів про свободу інформації, це майже вдвічі більше, ніж за попередні чотири роки, коли за подібні провини було звільнено 19 жінок-працівниць в'язниць.
Серед викритих офіцерів виявилася одна наглядачка, яка займалася сексом із ув'язненим у його камері у в'язниці «Мейдстон» і навіть народила від нього дитину. 2022 року вона отримала умовний термін.
За даними, оприлюдненими у березні минулого року, з моменту відкриття в'язниці «Бервін» на півночі Уельсу у 2017 році там було зафіксовано 18 випадків, коли співробітниці вступали у сексуальні стосунки із ув'язненими. Але, хоча «Бервін» привернула до себе увагу особливо великою кількістю зв'язків наглядачів та ув'язнених, ця установа є далеко не єдиною в'язницею, де відбувається таке.
Цього тижня Фара Наз (Farah Naz), тітка Зари Аліни (Zara Aleena), заявила, що вона «глибоко стурбована» у зв'язку з тим, що ув'язнений убивця її 35-річної племінниці на ім'я Джордан Максуіні (Jordan McSweeney) імовірно був викритий у сексуальному зв'язку зі співробітницею в'язниці «Белмарш». Тепер 32-річна жінка, яка працювала у цій в'язниці на південному сході Лондона, перебуває під слідством за підозрою у неналежній поведінці під час виконання службових обов'язків.
«Мені здається, щотижня в новинах миготять повідомлення про сексуальні стосунки між жінками-наглядачками та чоловіками-в'язнями», — сказала Ванесса Фрейк (Vanessa Frake), колишня начальниця в'язниці «Вормвуд Скрабс» та автор книги «Моє життя у найсумніших в'язницях Британії».
«В'язні добре вміють знаходити вразливі місця. Вони починають із чату і дивляться, як далеко вони можуть зайти. Якщо їх пошлють до біса, то це кінець історії. Але якщо жінка відразу цього не зробить, то можуть виникнути неналежні стосунки, і все починатиметься дуже непомітно».
Як директор в'язниці «Вормвуд Скрабс», де вона пропрацювала з 2002 по 2013 рік, Фрейк кілька разів стикалася з подібними відносинами між співробітницями та ув'язненими. Вона розповіла про один випадок із наглядачкою, яка вступила у статевий зв'язок із ув'язненим у 2008 році.
«Ми зловили її на місці злочину, — сказала Фрейк. — Ми отримали інформацію, що вона проносила наркотики для одного із ув'язнених і що вона мала сексуальний зв'язок з ним. Ми зловили її у тісній співпраці з поліцією та відділом боротьби з корупцією».
У 2009 році цю жінку посадили у в'язницю на сім років після того, як суд визнав її винною у зберіганні наркотиків для продажу та неналежною поведінкою при виконанні службових обов'язків.
Однак, на думку експертів, на кожну справу, яка доходить до суду, припадає кілька подібних справ, учасники яких залишаються безкарними. «Швидше за все, порушення меж взаємин між ув'язненими та персоналом в'язниць — це досить поширене явище», — сказав один судовий психолог, який працював у в'язницях на півночі Англії, який попросив не називати його імені.
«Коли ви працюєте пліч-о-пліч з людьми протягом тривалого періоду часу, часто буває, що стає відома якась особиста інформація або складаються зайво дружні стосунки, тому що в'язниця — це жорстке середовище, де люди перебувають у стані сильного стресу та напруження» .
Чи можна назвати ці неналежні стосунки справжнім любовними романами? «Звичайно, ні, — відповіла Фрейк. — В'язні роблять це, щоб отримати якусь вигоду для себе».
Насправді це, зазвичай, означає, що вони використовують інтимні стосунки, щоб змусити офіцера передати їм якісь заборонені речі. «Все починається з абсолютно нешкідливих речей, але потім обов'язково набуває набагато більш лякаючих обрисів. Це можуть бути наркотики чи зброя», — сказав професор Вілсон, який неодноразово стикався з подібними інцидентами.
У британських в'язницях наглядачі протилежної із ув'язненими статі працюють із 1982 року. Хоча жінки становлять лише 4% всього «населення в'язниць» у країні, майже 40% співробітників пенітенціарних установ — жіночої статі.
«Вважаю, що чоловіки націлюються на жінок і намагаються знайти їхнє слабке місце, — пояснив Фрейк. - Це хижаки. Вони були хижаками на волі і ніщо не заважає їм залишатися хижаками за ґратами».
На той час, коли офіцер розуміє, що насправді відбувається, вже стає надто пізно, як сказав професор Вілсон. «Жінки можуть щиро вірити, що це справжні романтичні стосунки, бо маніпуляції з боку ув'язненого змушують повірити у щирість та правдивість стосунків. Але насправді це просто одна із форм зловживання».
Міністерство юстиції пояснило зростання кількості справ про неналежні відносини у в'язницях активізацією діяльності оновленого підрозділу боротьби з корупцією. Але Фрейк підозрює, що є інші причини. За її словами, наразі співробітники в'язниць стали в середньому молодшими і менш досвідчені, ніж раніше. Їм не вистачає підтримки та підготовки. Сьогодні тривалість навчання на посаду наглядача в'язниці становить лише 10 тижнів.
«Набирати співробітників для роботи у в'язниці дуже важко, і там дуже висока плинність кадрів, – сказала Фрейк. — Більшість провини за неналежні стосунки лежить на інструкторах і програмах навчання — вони недостатньо хороші. Мене завжди вчили, що існує кордон, і ти стоїш по один бік цього кордону, а ув'язнені по інший».
Охочі можуть почати працювати у в'язницях із 18 років. За словами Фрейка, виходить, що «немовлята вчать немовлят, і це ще більше посилює нестачу самоаналізу та дисципліни на робочому місці».
Професор Вілсон, який розпочав свою кар'єру в 1980-х роках і очолював центр підготовки тюремних наглядачів в Англії та Уельсі з 1995 по 1997 рік, згоден, що сьогодні причина ситуації, що склалася, полягає в «дуже поганій підготовці». «У мій час навчання тривало чотири місяці, – пояснив він. — Вони відчайдушно намагаються якнайшвидше відправити нових співробітників до в'язниць, внаслідок чого страждає підготовка персоналу. У Норвегії потрібно два роки, щоб стати тюремним наглядачем. Британська система просто абсурдна».
На думку судових психологів, найбільш уразливими перед маніпуляціями ув'язнених виявляються молодші та менш досвідчені співробітники. "Зараз буває так, що співробітник, який пропрацював у в'язниці півтора роки, виявляється найдосвідченішим наглядачем у всій установі, чого ще п'ять чи шість років тому просто не могло статися", - сказала Фрейк.
Ув'язнені намагаються зблизитись не лише з наглядачами, а й з іншими співробітниками в'язниць. «У тих випадках, про які мені відомо, це були завжди якісь інші працівники, наприклад, медсестри чи консультанти по боротьбі із залежністю, — розповів 49-річний колишній тюремний офіцер Алекс Макклінток (Alex McClintock), який працював у в'язниці „Перт до 2020 року. — Можливо, мають інші стосунки з ув'язненими».
Коли Макклінток починав свою кар'єру в нульових, йому міцно вбили в голову, що не можна повідомляти ув'язненим таку особисту інформацію, яку можна використовувати для тиску. «Багато в чому це був принцип „ми і вони“. Не кажи їм, що ти одружений, не кажи, що маєш дітей. Дехто навіть не називав ув'язненим своїх імен».
За його словами, зараз фокус зміщується у бік відновлення та реабілітації ув'язнених. «Все більше офіцерів розмовляють із ув'язненими як із звичайними людьми».
Для в'язниці категорії «Бервін» характерний щодо ліберальний підхід у поводженні з ув'язненими. Там намагаються зробити все можливе для їхньої реабілітації, у тому числі шляхом створення обстановки, схожої на домашню. Замість камер – «кімнати», а замість блоків – «спільноти».
Але прогресивніший стиль не обов'язково є причиною більшої кількості сексуальних зв'язків із ув'язненими. «Мова про владу, — пояснив судовий психолог. — Якщо ви саджаєте когось у в'язницю, ви позбавляєте його особи, одягу, всього. Ви диктуєте їм коли і що є, коли вони можуть поговорити зі своєю сім'єю. Чим більш контрольованою і обмежує обстановка, тим більше вони намагатимуться повернути собі частину влади».
Часом вони намагаються зробити це, маніпулюючи наглядачами. За словами Фрейка, необхідно знайти тонкий баланс. «Як можна бути доброзичливим, не будучи друзями? Як підтримувати відносини, але зберігати контроль над ситуацією?»
Зрештою, як не дати поважним стосункам перерости на щось інше?
За словами Фрейка, співробітники мають мати можливість відкрито повідомляти про свої побоювання з приводу поведінки ув'язнених. Керівництво в'язниць має вживати заходів на підставі інформації, що отримується. І необхідно відповідним чином обговорювати з персоналом, з якими ризиками та маніпуляціями вони можуть зіткнутися у взаємодії із в'язнями.
Як зазначає професор Вілсон, на карту поставлено належне забезпечення правосуддя, тому що нездатність запобігти подібним інцидентам «роблять процедуру позбавлення волі безглуздою». Якщо ув'язнені можуть маніпулювати представником держави, «ми не досягаємо головної мети – того, заради чого ми відправляємо цих людей до в'язниці».
За матеріалами іноземних ЗМІ
