Війна Росії проти України перейшла у нову фазу — стратегічну витривалість. Що це означає для ситуації на полі бою, і які основні виклики постали перед арміями обох країн у 2026 році, аналізує видання Foreign Affairs.
Як зазначається у статті, російські збройні сили, по суті, зберігають техніку, але зазнають значно більших втрат особового складу. До грудня кількість непоправних втрат (убитих та тяжко поранених) почала перевищувати щомісячний набір новобранців, який також знизився.
«Все це не означає, що у Москви закінчуються люди... Однак, якщо нинішні втрати збережуться, Москві, можливо, доведеться знизити інтенсивність наступу або кількість напрямків, які вона намагатиметься використати у 2026 році. Без істотних змін у тактиці ведення бойових дій російськими військами чи без неефективного управління обороною України надії Москви на прориви згаснуть», - йдеться у статті.
Контрнаступ ЗСУ під Куп'янськом у Харківській області, в ході якого українські війська зрештою відвоювали територію та очистили більшу частину міста, показало, як українські підрозділи можуть використовувати тактичні інновації, а не додавати штурмові полиці для заповнення прогалин або проводити дорогі контратаки для відвоєння. Збройні сили України також постійно використовують технології для компенсації нестачі особового складу, зазначається у статті.
Головне завдання для України — підтримка боєздатності військ на фронті, оскільки навіть війна з використанням безпілотників, як і раніше, потребує великих людських ресурсів: «На жаль, саме тут Україна стикається з проблемами... Солдати втомилися, а на більш складних ділянках піхота проводить багато місяців на своїх позиціях без ротації. І в міру того, як бойові дії зміщуються від піхоти до підрозділів та спеціалістів, які використовують безпілотники, втрати стає все важче заповнити, оскільки людям, які служать на цих позиціях, потрібно набагато більше підготовки для розвитку спеціалізованих навичок».
У 2025 році війна набула більш регіонального характеру. Україна завдавала ударів по російському тіньовому флоту, тоді як Москва зухвало порушує повітряний простір країн-членів НАТО. Ці кампанії, ймовірно, тільки розширюватимуться в міру встановлення відносного глухого кута на полі бою. При цьому навіть невеликі зміни можуть мати хвильовий ефект — як, наприклад, недавнє блокування використання Росією Starlink, зазначається в статті: «У 2026 році Україні необхідно буде стабілізувати лінію фронту, знайти масштабовані і доступні рішення для протидії російським ударам по інфраструктурі і використовувати безпілотники і крилаті ракети вітчизняного виробництва».
У той же час, більш суттєвий зрушення в динаміці залежатиме від того, чи зможе Україна перейти від простого завдання Росії великих втрат на фронті до контролю над полем бою на більшій глибині та відновлення колись існуючої переваги у використанні безпілотників.
Минулого року Володимир Путін зробив дві ставки. Перша полягала в тому, що постійний тиск та втрати призведуть до краху українських ліній оборони. Друга — у тому, що російська дипломатія налаштує США проти України, позбавивши їхньої критично важливої американської підтримки військових дій. Однак по суті обидві ставки Путіна виявилися невірними.
«Дальший розвиток бойових дій вплине на перебіг переговорів, і ключове питання полягатиме в тому, що стійкіше: наступ Росії чи оборона України... Україна страждає від виснаження, але не від розпачу. Хоча Україна стикається з труднощами, часу все менше і менше на боці Росії, хоч би як Москва намагалася уявити ситуацію інакше», — підсумовують аналітики.
Екс-директор ЦРУ Девід Петреус зазначив, що без суттєвого посилення зовнішнього тиску російська влада не буде готова до припинення війни.
Головними умовами, за яких Росія більше не зможе продовжувати війну, він назвав санкції США, допомогу європейців Україні та нарощування випуску українських дронів та ракет.
Нагадаємо, ЗСУ досягли найбільшого успіху на фронті за 2,5 роки.
