У системі воєнної розвідки України є напрямок, який не опиняється під обстрілами, але має критичний вплив на здатність країни воювати — тил. Його очолює заступник керівника ГУР МО України Михайло Пасічук. Саме через його підрозділ проходять значні обсяги фінансування, призначені для забезпечення розвідувальних структур. Частина офіцерів у бойових підрозділах вимушена збирати гроші на техніку, транспорт та дрони. Водночас у тилу існують ресурси й контакти, які могли б це компенсувати. Однак вони використовуються не завжди — або не за призначенням, повідомляє телеграм-канал Контроль.UA.
Як зазначається, одним із ключових одержувачів закритого фінансування є підприємство «Монтажник» — структура у складі ГУР, яка майже монопольно виконує будівництво та ремонт об’єктів воєнної розвідки. Секретність — максимальна. Доступу зовнішнього контролю немає. Усі платежі — через спецфонд бюджету. У таких умовах зникає прозорість. А разом із нею — відповідальність.
«Керівник «Монтажника» Олександр Васильович майже півтора десятиліття знаходиться на посаді, що передбачає скромні офіційні доходи, офіційно живе скромно, опиняється у двохсотметрових будинках без введення в експлуатацію, роз’їжджає між закордонними курортами. Його близькі родичі також демонструють значне зростання власного добробуту», — йдеться в матеріалі.
● донька без стажу — квартири і автівки преміум-класу,
● син після кількох місяців на цивільній роботі — нерухомість та спортивні машини,
● зять — від «Макдональдса» до броні від мобілізації і BMW X7.
Вказується, що усі ці історії поєднує одне — доступ до закритих будівельних бюджетів ГУР. Там, де кошти на оборону не проходять звичайного аудиту, а «відкат» легко маскується під витрати на секретні об’єкти.
Ці факти потребують перевірки уповноваженими органами. Бо коли державна таємниця стає бар’єром для аудиту, — ризик зловживань зростає пропорційно до обсягів фінансування.
«Дружина посадовця має близьких родичів серед представників силових структур держави-агресора. У воєнний час такі обставини не можуть бути проігноровані. Йдеться не лише про репутаційні втрати, а про можливий витік інформації щодо:
• розташування об’єктів,
• особового складу,
• інфраструктури ГУР.
Будь-який доступ осіб із ризиковими зв’язками до службового середовища — неприпустимий», — говориться в публікації.
Виходить, що поки спецпідрозділи ГУР, такі як «Артан», організовують збори на автомобілі для виконання бойових задач, у тилу формується приватний автопарк класу «люкс». Контраст, який потребує пояснення.
Як зазначається, секретний бюджет не може бути індульгенцією. Сімейний бізнес не може бути прикритий державною безпекою. У час війни будь-які зловживання — удар по обороноздатності.
«Ця публікація — спроба достукатися до осіб, які приймають рішення, які можуть звернути увагу на безлад, який коїться під їхніми носами. Вимоги до керівництва ГУР МО, правоохоронних органів та керівництва держави. Негайний аудит витрат спецфонду ГУР МО. Перевірка відповідності способу життя посадових осіб офіційним доходам. Контррозвідувальна перевірка ризикових родинних зв’язків. Пріоритезація забезпечення бойових підрозділів Особиста відповідальність керівництва за дисципліну і репутацію», - йдеться в матеріалі.
В сухому залишку, ми не можемо дозволити перетворити тил на бізнес для особливих панів, які під ширмою таємного грифу секретності банально крадуть, резюмується в пості.
