Експерти з університету Упсали у Швеції дізналися, чому деякі немовлята часто плачуть. З'явилися дані їхнього звіту.
У ньому сказано про те, що частота плачу у дітей віком двох-п'яти місяців на 50-70% визначається генетикою, а не зовнішніми подразниками.
У досвіді брали участь близько тисячі близнюків зі всієї Швеції.
Їхні батьки заповнювали анкети, в яких описували, як часто їхні діти плачуть, як швидко заспокоюються і як сплять.
Таке опитування проводилося двічі – коли немовлятам було два та п'ять місяців.
За словами вчених, порівняння поведінки однояйцевих та різнояйцевих близнюків дало змогу з'ясувати внесок генетики у ці особливості.
Йдеться про те, що найбільш виражений зв'язок зі спадковістю спостерігався при аналізі плачу. Генетика пояснювала приблизно 50% відмінностей у віці двох місяців та до 70% до п'яти місяців.
Сказано: «Це може стати втіхою для батьків: дитина, яка часто плаче, – не їхня вина».
Повідомляється, що розбіжності в поведінці дітей, що залишилися, пов'язані з унікальними факторами середовища, тобто індивідуальними особливостями умов, в яких зростає кожна дитина, включаючи розпорядок дня і атмосферу в сім'ї.
Інформується при цьому, що нічні пробудження немовлят більше залежать від навколишнього оточення, ніж від генетики, а ось здатність заспокоюватися після укладання на сон спочатку практично повністю визначається зовнішніми умовами, але до п'яти місяців частково залежить і від спадкових факторів.
Раніше австрійці дізналися про маленьких дітей щось важливе.
