Кубок України з футболу незалежних часів розпочав свою історію 1992 року і пережив багато пертурбацій. Грався він завжди за олімпійською системою, але були нюанси.
Був період, коли переможців визначали за підсумками 2-х матчів з перевагою гостьового голу (типу єврокубки), потім звернулися до англійської одноматчової практики. В сезоні 1995/1996 рр. в боротьбу за Кубок вступили цілих 110 команд (вищої, першої, другої ліг, а також переможці аматорських обласних змагань), що до цих пір є рекордом змагань. А ось в сезоні 2014/2015 рр. у турнірі взяли участь тільки 39 команд-майстрів. Інколи при жеребкуванні застосовували розсіювання, а останнім часом – сліпий жереб. Розіграш 2021/2022 рр. не був дограний до кінця, тому розіграшів вже 34, а переможців (буде) тільки 33. В сезоні 2022/2023 рр. Кубок України взагалі не розігрувався. (Більш детально про Кубок України можна дізнатися з Додатку, що у кінці цієї статті).
Зазвичай головні претенденти на титул – це два наші гранди («Шахтар» (Донецьк) та «Динамо» (Київ)), які на двох виграли 28 з 32-х вже розіграних титулів. Вони 11 разів сходилися у фіналах, але вперше це сталося 2002 р., тобто аж в 11-му розіграші. В той рік на бойовому посту помер головний тренер київських динамівців Валерій Васильович Лобановський - легенда українського футболу. Пригнічене цією втратою, «Динамо» (Київ) вперше програло чемпіонат донецькому «Шахтарю», відставши всього на один бал, а у фіналі Кубка України поступилось йому ж у додатковий час - 2:3. З того часу протистояння «Динамо» (Київ) – «Шахтар» (Донецьк) набули статусу «класичного дербі», або ж просто «класичного».
Про деякі нюанси виступів наших грандів у Кубку України можна дізнатися з наступної таблиці:
Отже, станом на сьогодні «Шахтар» 15 разів перемагав у Кубку України, ще 18 разів поступався на різних стадіях Кубку: київським динамівцям – 7 разів (в т. ч. 5 у фіналах), «Карпатам» та «Металургу» (Дон.) – по 2 рази, ще 7 командам – по 1 разу. Тричі «гірники» поступалися командам з першої ліги, причому останній раз не в якісь кудлаті дев’яності, а в сезоні 2020/2021 років! (Був казус і в сезоні 1995/1996 рр., коли «Шахтар» в 1/8 фіналу вдома приймав… першолігове «Динамо-2» (Київ), і здолав гостей тільки в додатковий час – 2:0.)
«Динамо» (Київ) станом на сьогодні перемагало у Кубку України «тільки» 13 разів, ще 19 разів поступалося на різних стадіях Кубку: «гірникам» – 11 разів (у т. ч. 6 разів у фіналах), ще 8 командам – по 1 разу (і лише одна з них була з першої ліги).
Цікаво, що за всю новітню історію Кубка України лише одна команда «вибивала» з кубкових змаганнях обох грандів (правда, не за один сезон, а за два послідовних). Це була… вінницька «Нива»! (Зараз не в УПЛ.)
Однак при всій гегемонії великих команд ми бачимо, що Кубок від самого початку виявився більш демократичним (конкурентним), ніж чемпіонат країни. З 32-х розіграних до цього титулів цілих 4 рази (або у 12,5% випадків) першість завоювали не-гранди: «Чорноморець» (Одеса) – двічі, «Ворскла» (Полтава) та «Таврія» (Сімферополь) – по разу. Щоправда, нині жодної з цих команд в УПЛ теж немає…, а востаннє не-гранд перемагав далекого 2010 року (обидві команди-фіналісти зникли з обрію; сподіваємося, лише на час).
З іншого боку, в фіналах побувало аж 15 різних українських команд (скоро – 16), і одного разу (скоро – двічі) це була команда не вищої, а першої ліги («Інгулець» (Петрове)). Найбільш прикро за «Дніпро» (його славна історія нині на паузі), який тричі виходив у фінал - але так і не здобув бажаного трофею. Ще чотири команди пробивалися у фінал двічі – але теж не тріумфували: «Карпати» (Львів), «Зоря» (Луганськ), ЦСКА (Київ) та «Металург» (Донецьк) (останні дві припинили існування).
***
Тепер перейдемо до поточного розіграшу Кубку України.
Ще перед початком турніру організатори анонсували зміну формату та регламенту турніру, що, як передбачалось, пожвавить його розіграш та збудить глядацький інтерес.
Порівняно з попереднім турніром:
- Усі етапи турніру складаються з одного матчу (було).
- Жеребкування – сліпе (було).
- В усіх матчах, окрім фіналу, у разі нічийного рахунку одразу проводитиметься
серія пенальті, без додаткового часу (абсолютна новинка).
- На етапах 1/32 та 1/16 фіналу, якщо команди виступають в різних лігах,
господарем виступає команда із нижчої ліги; якщо команди грають в одній лізі, господарем стає команда, яка отримала непарний номер під час жеребкування (було).
- На етапах 1/8, 1/4 та 1/2 фіналу господарем поля є клуб, який отримав непарний
номер при жеребкуванні (новинка, раніше команда з нижчої ліги мала перевагу власного поля).
(Зазначу також, що відповідно до регламенту, починаючи з 1/32 фіналу матчі повинні відбуватися на стадіонах не нижче 1-ї категорії; з 1/8 фіналу – не нижче 2-ї категорії; ½ фіналу і фінал – не нижче 3-ї категорії. Певною мірою це також (непрямий) фільтр супроти команд з нижчих лі, у яких немає подібної інфраструктури.)
- До турніру допущено цілих 21 аматорську команду (у попередньому розіграші
– тільки 2(дві)) (новинка).
- Після першого попереднього раунду відбувся розіграш 1/32 фіналу, у якому
взяли участь 12 команд УПЛ; ще 4 кращі команди УПЛ доєдналися в 1/16 фіналу (в минулому розіграші команди вищого дивізіону доєдналися на більш пізніх етапах: в третьому попередньому раунду (7 клубів УПЛ) та 1/8 фіналу (8 кращих клубів УПЛ) (новинка).
Вказані зміни (всі разом, в поєднанні зі сліпим жеребом) призвели до того, що команди другої ліги - і навіть аматорські (напів любительські) колективи - нарешті отримали змогу помірятися силами з «елітою» (командами УПЛ), а при вдалому жеребу - ще й пробитися вище 1/16 фіналу (саме з цього етапу Кубка зазвичай починали турнір команди вищого дивізіону). А якщо комусь особливо пощастить – зіграти зі славетним «Динамо»(Київ) або й САМИМ донецьким «Шахтарем»!
Особливо виразно це помітно по результатах команд УПЛ цьогорічного Кубку (поки без фіналу). 16 клубів УПЛ вийшли на старт змагання – і лише один дістався до вирішального матчу, де зустрінеться з абсолютним ноунеймом (що, однак. геть не гарантує перемогу фавориту, як вже пересвідчились харків’яни).
З цих 15 клубів УПЛ: один - пав жертвою аматорської команди (по пенальті); два клуби поступилися представникам другої ліги (в т. ч. по пен. - 1); ще сім команд УПЛ програли суперникам з першої ліги (в т. ч. по пен. - 3, технічна поразка - 1); і. нарешті. п’ять команд були «пригальмовані» колегами по Прем’єр-лізі, постраждавши від «сліпого жеребу» (в т. ч. «Шахтар» поступився «Динамо» (К.) в 1/8 фіналу!). Майже всі звитяги над командами з УПЛ святкували господарі – 13 з 15 (виняток: «Динамо» (К) перемогло «Олександрію», а «Буковина» - «ЛНЗ»(по пен.)). З 10 перемог команд з нижчих дивізіонів над командами з УПЛ 4 перемоги сталися в серії пенальті (плюс одна дурнувата технічна перемога майбутнього фіналіста над «Кривбасом»).
Проте, попри підвищений інтерес уболівальників до матчів Кубку (в яких грали аматори або представники нижчих дивізіонів проти команд УПЛ), далеко не всіх порадував успіх «Чернігова» (кажу не тільки про харків’ян). Образно кажучи, «Чернігів» - це історія не про Роккі Бальбоа, а скоріше оповідь про Джамаля Маліка, якому казково підфартило. Навіть «Інгулець» (Петрове) в своєму легендарному сезоні 2018/2019 на шляху до фіналу чесно «вибив» 3 команди УПЛ (щоправда, всі в домашніх матчах): в 1/8 фіналу ФК «Маріуполь» - 3:1; в 1/4 фіналу «Карпати» (Львів) - 1:1 (пен.5:4); в 1/2 фіналу «Зорю» (Луганськ) - 2:1. (Матч проти «Карпат» відбувся на стадіоні «Ніка» в Олександрії, але президенту «Інгульця» Поворознюку вдалося «продавити» півфінал на рідному «Інгульці», який на той час і близько не відповідав вимогам стадіону 3-ї категорії».)
***
«Ітогі подвєдьом», як казав один класик української літератури.
В новітній історії Кубка України з футболу, як і в чемпіонаті, домінують наші «гранди». Проте у цьому турнірі домінація не є настільки тотальною - завдяки олімпійській системі до фіналу добиралась чимала кількість команд, в т. ч. неелітного статусу. Що стосується «Шахтаря» (Донецьк), то він ще з союзних часів мав репутацію кубкового бійця, і саме через Кубок України проторив собі шлях до подальшої гегемонії в українському футболі: до 2002 року, коли «гірники» вперше стали чемпіонами та здобули свій перший «дубль», перемігші в першому же «класичному», вони вже тричі здобували Кубок незалежної України, заявивши про себе, як про «другу силу».
В УАФ є розуміння того, що Кубок України – не просто другий за значенням турнір у країні, і що його треба реформувати і надалі. Однак загалом зміни сезону 2025/2026 рр. не призвели до революційних наслідків (пишу це ще ДО фіналу «Чернігів» - «Динамо» (Київ)).
Як їх досягти, ми обговоримо у наступній частині.
(Далі буде…)
P.S. Тут і далі автентичний текст українською мовою; переклад здійснено редакцією «ФРАЗИ».
Читайте також:
Як нам облашувати Кубок України з футболу?
.jpg)
.jpg)
