У попередній статті було показано, що найімовірніший результат — поступове заморожування конфлікту до 2026–2027 років без повноцінного мирного договору. Однак цей сценарій стійкий лише за умови збереження поточного балансу сил та зовнішніх умов. Насправді ж система залишається вкрай чутливою до сильних тригерів, які можуть різко змінити динаміку війни.
У цій частині ми розглянемо ситуації, за яких базовий сценарій втручаються потужні зовнішні чи внутрішні події, здатні або прискорити завершення війни, або призвести до її масштабної ескалації.
Перший сценарій — Україна виходить із переговорного процесу, а США повністю припиняють допомогу, включаючи передачу розвідданих . На практиці це означає, що вже протягом кількох місяців різко погіршується ситуація на фронті, знижується ефективність високоточних ударів, виникають проблеми із ППО та координацією операцій. У короткостроковій перспективі це призводить до зростання втрат, локальних відступів, посилення тиску на ключових напрямках. У середньостроковій перспективі Україна постає перед вибором — повернення до переговорів чи перехід до жорсткої оборони. Європа частково компенсує допомогу, але не в повному обсязі. Підсумком, як правило, стає прискорене заморожування конфлікту, але на істотно менш вигідних умовах .
Другий сценарій — пряме військове зіткнення Росії з однією чи кількома країнами ЄС, наприклад, країни Балтії . Такий сценарій може розпочатись з локального інциденту, після чого швидко масштабується за рахунок союзницьких зобов'язань. Варіанти розвитку включають обмежений конфлікт зі спробою локалізації або ширше зіткнення із залученням НАТО. Для України це означає різке збільшення військової допомоги, включення до ширшого театру воєнних дій, а також ймовірність зміни балансу сил на її користь. У глобальному масштабі це веде до різкого зростання військових витрат, дестабілізації ринків та фактичного переформатування системи європейської безпеки .
Третій сценарій – застосування Росією ядерної зброї проти України . Найбільш реалістичний формат - обмежений удар по військовій цілі або демонстраційне застосування. Негайні наслідки — глобальний шок, різка реакція США та НАТО, при цьому відповідь може бути не ядерною, а конвенційною. Можливі варіанти реакції включають масовані удари по російських силах, повну міжнародну ізоляцію, різке посилення військової підтримки України. Для самої України це означає одночасно катастрофічні локальні наслідки та безпрецедентне зростання зовнішньої підтримки . У довгостроковій перспективі такий крок фактично руйнує поточний світовий порядок .
Четвертий сценарій - затяжна війна США та Ірану , що призводить до глобальної енергетичної та продовольчої кризи . І тут різко зростають ціни на нафту, порушуються постачання, ресурси США перерозподіляються на Близький Схід. Європа стикається з серйозними економічними проблемами, включаючи можливе запровадження обмежень на споживання палива та продовольства. Для України це означає зниження пріоритету у західній політиці, послаблення підтримки та посилення тиску на переговорний трек. Підсумок – прискорення заморозки конфлікту, але на менш сприятливих умовах .
П'ятий сценарій – військовий переворот в Україні . Він може бути викликаний втомою від війни, конфліктами всередині еліт чи кризою мобілізаційної системи. Розвиток такого сценарію передбачає швидку зміну політичного центру та спробу перегляду стратегії. Можливі два базові напрями — посилення ведення війни або, навпаки, різкий перехід до переговорів. Основні ризики – втрата керованості, ослаблення міжнародної підтримки, внутрішня нестабільність. У короткостроковій перспективі це створює турбулентність, у довгостроковій — прискорює реалізацію одного із базових сценаріїв .
Шостий сценарій — США виходять із НАТО і згортають військову присутність у Європі . Це призводить до різкого ослаблення архітектури безпеки, необхідності термінового нарощування оборонного потенціалу ЄС та зростання нестабільності. Для України це означає втрату ключового джерела підтримки та суттєву зміну балансу сил. В результаті або прискорюється заморозка конфлікту, або посилюються позиції Росії .
До додаткових тригерів, здатних змінити базовий сценарій, відносяться внутрішня криза в Росії, що включає боротьбу еліт, економічні потрясіння і політичну нестабільність, технологічний перелом на фронті, пов'язаний з масовим впровадженням нових типів дронів або проривом в системах ППО, а також посилення ролі Китаю як посередника.
Висновок
Загальний висновок полягає в тому, що базовий сценарій заморозки до 2027 року залишається найвірогіднішим, але не гарантованим. Кожен із описаних тригерів здатний або прискорити завершення війни, або перевести її у фазу різкої ескалації . Ключова особливість поточного етапу - висока залежність конфлікту від зовнішніх факторів, що робить його розвиток не лінійним, а чутливим до великих геополітичних подій.
