У секретаріаті президента заявили, що у державний бюджет цього року надійшло на 15 мільярдів менше ніж минулого. До кінця року, за прогнозами секретаріату, дефіцит бюджету може сягнути рекордної позначки – 63 мільярди.
Такі похмурі прогнози секретаріат оприлюднив після того, як Державна скарбниця навпаки звітувала про перевиконання бюджету.
Чиновники обох відомств оперують однаковими цифрами, але висновки робляться протилежні.
Як пояснити такі розбіжності в економічних показниках? І чи справді бюджет перевиконується?
Про це Марта Шокало запитала у колишнього міністра фінансів Віктора Пинзеника.
Чуда бути не може. Не може бюджет, розрахований на економічне зростання, бути виконаний при фактичному спаді економіки на 20%. Бюджет відбиває те, що відбувається в економіці. За липень доходи загального фонду виконані на 86%. Відставання на 15 мільярдів гривень від минулого року.
Чи можна припустити, що уряд просто зменшив план надходжень до бюджету, і таким чином його виконує?
План не можна зменшити, тому що ця цифра зафіксована у законі про бюджет. Але є такий інструмент, який називається помісячний план – я думаю далі ви все розумієте, що відбувається ... А далі відбувається перенесення на кінець грудня. Але, за моїми оцінками, таким чином треба було б рік продовжити приблизно на три місяці, щоб виконати показник, закладений у бюджеті. На жаль, з кожним місяцем дефіцит бюджету збільшується – зараз це близько 14% ВВП. Такого дефіциту країна не мала навіть у найгірші 1990-ті роки. По суті, це – борг. На 14% країна має прожити за рахунок зовнішніх боргів.
Чи вважаєте Ви, що ті борги, які вже зараз має Україна, достатньо великі?
Я б не сказав, що зараз країна має дуже великий борг. Останні роки все було зроблено для того, щоб його не було. Але країна зараз сильно влазить у борг, різко нарощує. За гроші, які позичають, треба платити. Це як і у будь-якій сім’ї: влізаючи в борг люди зменшують можливості споживання в майбутньому. Тобто замість того, щоб використати гроші на фінансування освіти, медицини, культури, ці кошти підуть на обслуговування боргів.
Останнім часом говорять, що Україна вже виходить із кризи. Це помітно і по настрою людей – можливо, так літо на людей впливає, що зараз менше говорять про кризу. Як Ви ставитеся до того, що відбувається в економіці країни?
На жаль, країна у дуже непростій ситуації. Я знаю міжнародні оцінки - країна не мала б бути в такій ситуації. Це вже результат відсутності адекватних дій протягом року. У мене немає відчуття, що у другому кварталі буде поліпшення. При незначному покращенні у промисловості, відбувається значне погіршення у сфері будівництва, роздрібної торгівлі, сфері послуг і у фінансовому секторі. Тому я очікую, що у другому кварталі буде дещо гірше, хоча не так сильно, оскільки країна дуже різко впала у першому кварталі.
Ви б могли по-простому пояснити людям, що їх очікує восени?
Є чинники, які залежать від зовнішіх факторів. Я допускаю другий виток світової кризи. Це пов’язане з проблемами в банківському секторі, який недостатньо реагує на реальну економіку. Економіка постраждала, люди постраждали, не можуть повернути кредити, їм треба протягнути руку. Я не бачу цього процесу в усьому світі, включаючи Україну. Отже, посилення проблем у реальному секторі, як це вже було у вересні минулого року, може призвести до нової кризи у банківській сфері.
Але є чинник пов’язаний із внутрішніми речами. Дефіцит бюджету 14% - це бомба, при якій неможливо прогнозувати, що буде робитися з курсом, що буде з інфляцією. Бо джерел на покриття такого дефіциту немає. Це сума приблизно у 140 мільярдів гривень. Візьмемо, наприклад, закон про Євро 2012 – його ж суть не в Євро 2012, а в тому, що Нацбанк надрукує 10 мільярдів гривень. Це спроба перетворити Нацбанк у забезпечення будь-яких потреб. Нацбанк може дати скільки завгодно грошей. У нього немає обмежень в грошах. Але це все обертається речами, які країна вже колись переживала. Внутрішні ризики пов’язані передовсім з нездоровим бюджетом країни.
Як у такому випадку уряду вдається переконувати Міжнародний валютний фонд надавати Україні нові позики?
Те, що відбувається зараз з МВФ для мене теж загадка. Тому що програма, під яку виділяються кошти, слабка – бюджетна, макроекономічна частина є дуже слабкою. Причому вона кожного разу погіршується. Така підтримка не вирішує проблеми. Вона створює видимість вирішення проблеми і втягує в дуже серйозні проблеми. Допомога дає користь тоді, коли є внутрішнє бажання самолікуватися. На жаль, цього зараз немає.
То чим все ж таки керується МВФ, допомогаючи Україні?
Запитайте це у Міжнародного валютного фонду.
