Европу без Украины нынче тяжело представить

Автор: «Фраза»

14.08.07 11:17

2203

Корреспондент «Фразы» сообщает: "На сучасному етапі міжнародні організації як форма міжнародного співробітництва та багатосторонньої дипломатії відіграють надзвичайно важливу роль. Для сучасних міжнародних організацій визначальною рисою є подальше розширення їх компетенцій та ускладнення структури. На сьогодні Україна - повноцінний член світової спільноти. Здобуття нею державної незалежності, поряд з багатьма іншими питаннями, висунуло цілу низку завдань у сфері міжнародних відносин. Це і вироблення власної позиції, стилю та навичок у відносинах із зовнішнім світом, це і новий, самостійний тип взаємин з державами колишнього СРСР, так званим “близьким зарубіжжям”, це, зрештою включення України в інтеграційні процеси, які розгорнулися серед розвинутих країн Європи. Основні правові норми становлення України як суб’єкта міжнародних відносин закладені в Декларації про державний суверенітет України, де є спеціальний десятий розділ “Міжнародні відносини”, в якому зазначено, що “вона як суб’єкт міжнародного права здійснює безпосередні зносини з іншими державами, укладає з ними договори, обмінюється дипломатичними, консульськими, торговельними представництвами, бере участь у діяльності міжнародних організацій в обсязі, необхідному для забезпечення національних інтересів у політичній, економічній, екологічній, інформаційній, технічній та спортивній сферах. Україна виступає рівноправним учасником міжнародного спілкування, активно сприяє зміцненню загального миру і міжнародної безпеки, бере участь у загальноєвропейському процесі та в європейських структурах”. З часу проголошення незалежності України її авторитет на міжнародній арені дедалі більше зростає. Нашу державу прийнято до складу престижних міжнародних організацій, зокрема, до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку. Українська держава стала повноправною учасницею Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), підписала документи про співробітництво та партнерство з Європейським Союзом (ЄС), НАТО, Західноєвропейським Союзом (ЗЄС). Багато зусиль було докладено, щоб стати повноправним членом такої впливової міжнародної регіональної інституції як Рада Європи (РЄ). Особливе і визначне місце в зовнішній політиці України належить співробітництву з Організацією Об'єднаних Націй. Україна та Організація Об’єднаних Націй Україна є одним із засновників ООН, брала активну участь у розробці Статуту цієї організацї, який був підписаний 26 червня 1945 року та набув чинності з 24 жовтня 1945 року. Глава делегації України на конференції у Сан-Франциско, Мiнiстр закордонних справ УРСР Д.Мануїльський головував у Першому комiтетi, де були розроблені Преамбула та Глава І "Цiлi та принципи" Статуту. Україна – одна з найперших держав, які підписали Статут та увійшли до групи засновників ООН, що складалася з 51 держави. На даний час членами ООН є 189 держав. Генеральні секретарі ООН чотири рази відвідали Україну: 1962 р. – У.Тан, 1981 р. – Курт Вальдхайм, 1987 р. – Перес де Куельяр, 1993 р. – Бутрос-Галі. Протягом 1994-2001 рр. відбулося сім зустрічей Президента України Л.Д.Кучми з Генеральним секретарем ООН: в 1994 р. у Нью-Йорку, в 1995 р. у Вiднi, в 1996 р. у Москвi, в 1997 р. у Давосi, у ходi 52-ї сесiї ГА ООН у вереснi та листопадi 1997 р., пiд час Вашингтонського Саммiту країн-членiв НАТО (квiтень, 1999 р.), а також під час Самiту тисячоліття ООН (вересень 2000 р.). У 1997 р. Мiнiстра закордонних справ України Г.Й.Удовенка було обрано на посаду Голови 52-ї сесiї Генеральної Асамблеї ООН - найвищу керiвну посаду в ООН. Предметом особливої гордостi України є те, що саме 52-а сесiя ГА ООН, яка увiйшла в iсторiю як "сесiя реформ", схвалила всеохоплюючу програму реформування Органiзацiї, запропоновану її Генеральним секретарем К.Аннаном, i надала потужного iмпульсу широкомасштабному оновленню Органiзацiї. За час свого членства в ООН Україна тричi обиралася непостiйним членом Ради Безпеки (1948-1949, 1984-1985, 2000-2001 рр.), чотири рази - членом Економiчної i Соцiальної Ради (востаннє - 1993-1995 рр.). Представники України неодноразово обиралися на керiвнi посади головних комiтетiв сесiй Генеральної Асамблеї. 7 вересня 2000 р. за iнiцiативою Президента України відбулося засідання Ради Безпеки ООН на рiвнi глав держав та урядів (Самiт РБ ООН), присвячене обговоренню питання "Забезпечення ефективної ролі Ради Безпеки у пiдтриманнi мiжнародного миру та безпеки, особливо в Африці". Одним з найбiльш важливих пiдтверджень визнання авторитету i ролi нашої держави на мiжнароднiй аренi, послiдовностi та неупередженостi її зовнiшньої полiтики стало обрання України до складу непостiйних членiв Ради Безпеки ООН на перiод 2000-2001 рр. Вперше Україна, як незалежна держава, була членом органу, на який покладено головну вiдповiдальнiсть за пiдтримання мiжнародного миру та безпеки у свiтi. Сьогодні Україна є членом Комітету з програми i координації, Спеціального комітету з операцій з підтримання миру, Комітету з внескiв, Комітету з використання космічного простору в мирних цілях, Комітету з питань здійснення невід’ємних прав палестинського народу, Консультативного комітету з навчання, вивчення, розповсюдження та ширшого визнання міжнародного права, Комітету з енергетики та природних ресурсів, Комiсiї з роззброєння, Комiсiї з народонаселення та розвитку, Комiсiї з наркотичних засобiв, Виконавчої ради Програми розвитку ООН, Фонду ООН з питань народонаселення, Виконавчої ради Дитячого фонду ООН (ЮНIСЕФ), Виконавчої ради Міжнародної органiзацiї праці, Ради керуючих МАГАТЕ. Україна, як одна з держав-фундаторiв ООН, надає виняткового значення дiяльностi ООН з пiдтримання мiжнародного миру та безпеки, розглядаючи участь у цiй дiяльностi як важливий чинник своєї зовнiшньої полiтики. Починаючи з липня 1992 р., наша держава є учасником операцiй ООН з пiдтримання миру (ОПМ). За 9 рокiв в ОПМ взяли участь близько 12 тис. вiйськовослужбовцiв Збройних Сил та працiвникiв органiв внутрiшнiх справ України. Наша держава спрямовує значнi зусилля на розвиток спiвробiтництва з мiжнародними органiзацiями економiчного та екологiчного напряму, залучення їх потенцiалу в соцiально-економiчних iнтересах України з метою прискорення iнтеграцiї нашої країни в свiтову систему господарства та вирiшення гострих проблем у сферi охорони довкiлля. Україна та Рада Європи (РЄ) Основною статутною умовою для вступу країн до Ради Європи (РЄ) є визнання державою-кандидатом принципу верховенства права, її зобов'язання забезпечити права та основні свободи всім особам, які знаходяться під її юрисдикцією. Вступ країни до РЄ свідчить про її демократичний вибір, спрямованість на захист прав людини та зміцнення демократичних інститутів. Саме тому 14 липня 1992 р. Україна заявила про своє бажання приєднатися до РЄ. А 26 вересня 1995 р. Парламентською асамблеєю РЄ було ухвалено позитивний висновок щодо заявки України на вступ до Ради Європи (Висновок Парламентської асамблеї (ПА) РЄ № 190 (1995). 19 жовтня 1995 р. Комітет міністрів РЄ ухвалив резолюцію про запрошення України стати 37-м членом Організації. 9 листопада 1995 р. відбулася урочиста церемонія вступу України до РЄ, у Страсбурзі, на площі перед Палацом Європи було піднято Державний прапор України. У своїх двосторонніх стосунках Україна і Рада Європи вже вийшли за межі етапу їх становлення. З року в рік Україна демонструє „суттєвий прогрес” у впровадженні демократичних норм і стандартів у повсякденне життя країни. Змістом співробітництва України з Радою Європи на сучасному етапі є такі елементи: - реформування існуючого, а також розробка та імплементація нового законодавства відповідно до стандартів Ради Європи у галузі прав людини та верховенства права; - співробітництво у галузі забезпечення свободи функціонування ЗМІ, яке останнім часом набуло особливої актуальності; - розбудова толерантного, демократичного суспільства, яке базується на європейських стандартах, зокрема, стосовно соціальних прав та прав національних меншин, рівноправності жінок та чоловіків, захисту дітей, тощо; - об’єднання зусиль для посилення ефективності боротьби проти тероризму, корупції та організованої злочинності. Головними напрямами співробітництва України з РЄ на сьогодні є: - ефективне виконання спільного Плану дій Ради Європи та Європейської Комісії щодо зміцнення демократичної стабільності в Україні та участь нашої держави у реалізації програм співробітництва РЄ з державами Центральної та Східної Європи з метою подальшого забезпечення прав людини та верховенства права в Україні; - участь у програмах Ради Європи для підготовки країн, що прагнуть до членства в ЄС; - залучення Ради Європи до вирішення таких актуальних питань як забезпечення свободи пересування на континенті, регулювання міграційних потоків, боротьба проти торгівлі людьми; - залучення українських фахівців в якості експертів РЄ до розробки та реалізації заходів, що проводяться в рамках згаданих програм співробітництва; - активізація участі представників України у робочих органах Комітету міністрів РЄ, діяльність яких пов'язана з розробкою нових міжнародно-правових документів, спільних програм співробітництва, вдосконалення системи моніторингу за виконанням державами-членами міжнародно-правових документів, що мають зобов’язуючий характер тощо. Україна та Організація з Безпеки та Співпраці у Європі (ОБСЄ) Україна є учасницею ОБСЄ з 30 сiчня 1992 року. З цього часу вона бере активну участь у роботі всіх колективних керiвних органiв Органiзацiї (самiти держав-учасниць ОБСЄ, засiдання Ради мiнiстрiв та Постiйної ради ОБСЄ), виробленнi та прийняттi ними рiшень з рiзних аспектiв її дiяльностi. Україна активно спiвпрацює з iнститутами Органiзацiї, у першу чергу, з Верховним комiсаром ОБСЄ у справах нацiональних меншин (ВКНМ), Бюро з демократичних iнститутiв i прав людини (БДIПЛ) та Представником ОБСЄ з питань свободи ЗМI. Крiм того, важливим напрямом спiльної дiяльностi стало спiвробiтництво з Мiсiєю ОБСЄ в Українi, а сьогодні – з Координатором проектiв ОБСЄ в нашiй державi. За iнiцiативою Уряду України у серпнi 1994 року була заснована Мiсiя ОБСЄ в Українi. Основну увагу Мiсiї було зосереджено на питаннях пiдтримки суверенiтету, територiальної цiлiсностi та непорушностi кордонiв України, вiдповiдно до основоположних принципiв ОБСЄ. Активно працюючи в цьому напрямi, Мiсiя зробила позитивний внесок у справу стабiлiзацiї ситуацiї в АРК. Зокрема, її дiяльнiсть, як i активнiсть ВКНМ, мала стримуючий вплив на сепаратистськi настрої певних полiтичних кiл Криму та на спроби деяких полiтикiв ззовнi пiдiгрiвати сепаратистськi тенденцiї в нашiй державi. 30 квiтня 1999 р. Мiсiя ОБСЄ в Українi завершила свою роботу у зв'язку з виконанням свого мандату, що стало першим в iсторiї Органiзацiї випадком, коли Мiсiя ОБСЄ припинила своє iснування саме завдяки успiшному виконанню покладених на неї завдань. За результатами дво- та багатостороннiх переговорiв стосовно нових форм спiвробiтництва нашої держави з iнститутами Органiзацiї, було прийнято рiшення щодо заснування з 1 червня 1999 р. посади Координатора проектiв ОБСЄ в Українi. Завданням Координатора i його офiсу є пiдготовка та реалiзацiя в Українi рiзного роду проектiв вiдповiдно до компетенцiї ОБСЄ та забезпечення їх фiнансування за рахунок видiлення цiльових коштiв мiжнародними органiзацiями (як державними, так i недержавними) чи iншими державами-учасницями ОБСЄ. На посаду Координатора було призначено представника Швейцарiї П.Буркхарда. Iснуючi на сьогоднiшнiй день та перспективнi проекти передбачають активне залучення до їх реалiзацiї таких iнститутiв ОБСЄ як БДIПЛ та Представника з питань свободи ЗМI. Важливим напрямком спiвпрацi України з iнститутами ОБСЄ, у тому числi й через нову форму спiвробiтництва, має стати сприяння здiйсненню Україною реформ у рiзних сферах суспiльного життя країни. В першу чергу це стосується вирiшення таких завдань, як приведення чинного законодавства України у вiдповiднiсть до законодавства ЄС, забезпечення законодавчої пiдтримки проведенню iнституцiйних та економiчних реформ. У своїх виступах на ПР ОБСЄ, а також у ходi дво- та багатостороннiх консультацiй з керiвниками iнститутiв ОБСЄ (Генеральним секретарем ОБСЄ, Головою ПР ОБСЄ, ВКНМ, Директором БДIПЛ), делегацiя активно пропагує iнiцiативу, висунуту Президентом України на Стамбульському Саммiтi ОБСЄ щодо створення у Києвi Центру етнiчних дослiджень пiд егiдою ВКНМ. Проект мандату такого Центру був вироблений спiльно з представником офiсу ВКНМ i поширений серед делегацiй держав-учасниць ОБСЄ. Українська сторона постiйно виступає за активiзацiю ролi ОБСЄ у справi врегулювання т.зв. "заморожених конфлiктiв". Зокрема, вона активно наполягала на проведеннi спецiальних розширених засiдань ПР ОБСЄ, присвячених обговоренню ситуацiї iз врегулюванням конфлiктiв у Приднiстров'ї та Грузiї, а також бере активну участь у процесi постiйного обговорення цих питань в рамках ОБСЄ. З огляду на те, що Україна вiдiграє значну посередницьку роль у врегулюваннi приднiстровського конфлiкту, особлива увага ОБСЄ приверталася до рiзних аспектiв цiєї проблеми. Належна увага у спiвробiтництвi України з ОБСЄ придiляється також сприянню у просуваннi кандидатур вiд України для роботи у польових пiдроздiлах ОБСЄ. Представники України працюють сьогоднi у мiсiях ОБСЄ в Грузiї (4), Боснії i Герцеговині (2), Хорватiї (2), Косово (3), групi помiчникiв Особистого представника Дiючого Голови ОБСЄ в Нагiрному Карабасi (1), Мiсiя ОБСЄ в Таджикистанi (1) та центрi ОБСЄ в Бiшкеку (1) - загалом 14 осіб. Україна та Рада євроатлантичного партнерства (РЄАП) Рада євроатлантичного партнерства (РЄАП) об’єднує 27 країн-партнерів та 19 країн-членів НАТО з метою проведення регулярних консультацій з питань, що охоплюють усі аспекти безпеки та усі регіони євроатлантичного простору. Засідання проводяться регулярно на рівні послів, міністрів закордонних справ та міністрів оборони, а також начальників генеральних штабів. Час від часу глави держав та урядів беруть участь у засіданнях на найвищому рівні, як, наприклад, у Празі у листопаді 2002 року. Дворічний план дій РЄАП забезпечує основу для проведення консультацій та втілення співпраці з широкого кола політичних та пов’язаних з безпекою питань, зокрема регіональних питань, контролю над озброєннями, миротворчої діяльності, питань оборонної економіки, планування на випадок надзвичайних ситуацій цивільного характеру, а також наукових та екологічних аспектів. У зв’язку з терористичними актами у Сполучених Штатах Америки у вересні 2001 року, дедалі більше уваги приділятиметься заходам щодо боротьби з міжнародним тероризмом. Спеціальні робочі групи РЄАП зосереджують увагу на інших галузях, які становлять особливу зацікавленість, таких як регіональна співпраця в Південно-Східній Європі та на Кавказі, активізація боротьби з мінною небезпекою та запобігання поширенню зброї та легкого озброєння. Україна приєдналася до РЄАП 10 березня 1992 року. В сучасних умовах розвитку міжнародних відносин Україна розглядає РЄАП як оптимальний механізм взаємодії НАТО з її партнерами, а також останніх між собою. Як активний член РЄАП, Україна концентрує свою увагу на таких напрямах її дiяльностi: • полiтичнi питання та питання, що стосуються безпеки; • економiчнi питання; • наука; • екологiчнi наслiдки вiйськової дiяльностi; • iнформацiйна дiяльнiсть; • миротворчi операцiї; • управлiння за умов надзвичайних ситуацiй цивiльного характеру. Співробітництво України та НАТО Нацiональнi iнтереси України стосовно НАТО визначаються з огляду на ту роль, яку Органiзацiя Пiвнiчноатлантичного договору вiдiграє в пiдтриманнi мiжнародного миру, стабiльностi й безпеки, сприяннi покращенню загального клiмату довiри в Євроатлантичному регiонi, створеннi нової системи регiональної безпеки в Європi, виробленнi пiдходiв до проблем роззброєння i контролю над озброєннями та запобiгання розповсюдженню зброї масового знищення. Підписання Хартiї про особливе партнерство мiж Україною i НАТО 9 липня 1997 р. стало важливим практичним кроком щодо забезпечення нацiональних iнтересiв та нацiональної безпеки нашої держави в контекстi iнтеграцiйних процесiв в Європi, зокрема, у контекстi розширення Альянсу. У Хартiї визнається, що незалежна, демократична та стабiльна Україна є одним з ключових факторiв забезпечення стабiльностi в Центрально-Схiднiй Європi, та на континентi в цiлому, а також вiдзначено, що держави-члени НАТО продовжуватимуть пiдтримувати суверенiтет та незалежнiсть України, її територiальну цiлiснiсть, принцип непорушностi кордонiв, демократичний розвиток, економiчне процвiтання та її статус без'ядерної держави як ключовi фактори стабiльностi та безпеки в Центрально-Схiднiй Європi та на континентi в цiлому. Значного прогресу у відносинах України з НАТО було досягнуто у 2005 р. У лютому 2005 р. на саміті Комісії Україна-Нато (КУН) в Брюсселі Президент України В.Ющенко проголосив набуття членства в НАТО кінцевою метою співробітництва України з Альянсом. Цей сигнал України був позитивно сприйнятий у Брюсселі, і вже в квітні на засіданні КУН на рівні міністрів закордонних справ було ініційовано Інтенсифікований діалог з питань членства та відповідних реформ. У червні 2005 р. Генсекретарю НАТО під час його візиту в Україну був переданий Початковий дискусійний документ, в якому викладена позиція держави з реформування усіх сфер суспільного життя країни для досягнення високих стандартів державного управління, які встановлені в розвинутих демократичних країнах. Практичне обговорення підходів України та НАТО в рамках запровадження Інтенсифікованого діалогу відбулося під час візиту делегації Північноатлантичної Ради (ПАР) НАТО в Україну 18-20 жовтня 2005 р. на чолі з Генеральним Секретарем Альянсу, в рамках якого було проведене чергове засідання КУН за участю міністрів закордонних справ та оборони України, а також здійснені поїздки членів делегації НАТО до регіонів України в інформаційно-роз’яснювальних цілях. Вперше в історії відносин Україна-НАТО відбулося спільне засідання РНБО України та ПАР НАТО під головуванням Президента України В.Ющенка за участі Генсекретаря НАТО Я.Схеффера. А в грудні, за підсумками засідання КУН на рівні міністрів закордонних справ, було прийнято спільну заяву, в якій вперше у документах Україна-НАТО йде мова не лише про відкритість “дверей НАТО”, а й про конкретні перспективи залучення України до Плану дій щодо членства (ПДЧ). Під час засідання КУН на рівні міністрів закордонних справ 28 квітня 2006 р. в Софії (Болгарія) держави-члени НАТО високо оцінили проведення вільних та справедливих парламентських виборів в Україні відповідно до загальновизнаних демократичних стандартів. На підсумковій прес-конференції за результатами засідання Генсекретар НАТО Я.Схеффер відзначив позитивне ставлення всередині Альянсу до питання стосовно запрошення України до ПДЧ, наголосивши на очікуванні формування нового українського уряду та підтвердження ним євроатлантичного курсу країни. За день до цього, підсумовуючи результати зустрічі міністрів закордонних справ держав-членів НАТО 27 квітня, Генсек НАТО також відзначив, що країни, які прагнуть членства в Альянсі, отримають під час осіннього саміту НАТО в Ризі певного роду сигнал про підтримку їхніх зусиль, наповнення якого залежатиме від реальних досягнень країн у цій сфері. Це стосується як країн, які вже виконують ПДЧ (Албанія, Македонія, Хорватія), так і України та Грузії".