Сущность европейской идентичности

Автор: «Фраза»

14.08.07 10:53

2541

Корреспондент «Фразы» сообщает: "Впродовж історії людства відчуття європейської ідентичності, за винятком християнства, яке тісно об'єднало жителів Європи в XIV-XV століттях, було властиве в основному представникам еліти. До їх числа відносяться просвітники, наприклад, Вольтер, ідеї якого були вельми популярними в багатьох країнах. Після Другої світової війни Шуман, Монне, Аденауер і Де Гаспері мріяли про зведення єдиної європейської формації, заснованої на співпраці держав Старого Світу. Єдина Європа сформувалася завдяки зусиллям урядів країн-учасниць нинішнього Європейського Союзу, тоді як жителі або не проявляли значної активності, або взагалі не брали участь у формуванні цього інтеграційного об'єднання. Спільні цінності Однак перетворення Європи, завдяки Маастрихтському договору, з економічної організації на політичний союз, особливо в контексті глобального, багатополярного світу з безліччю різних культур, вимагає пошуку не лише нової європейської ідентичності, але й формування європейської свідомості шляхом активної участі в політичному й суспільному житті, ведення політики, яка підтримує загальні культурні цінності. Таким чином, недостатньо одного юридичного об'єднання ЄС: необхідно додати легітимності цьому Союзу в очах пересічних громадян. А для цього потрібні спільні цінності, які не суперечили б національним особливостям кожної країни. Без таких цінностей є немислимим забезпечення активної участі громадян в житті Союзу, а без нього неможлива демократична легітимність. Європейська ідентичність - ключовий елемент, що дозволяє громадянам країн ЄС відчути себе частиною єдиного цілого не лише через історичні факти або географічне положення, тим більше що нові європейські реалії все сильніше впливають на їх повсякденне життя. Союз стає об'єднанням, що поєднує інтеграцію за географічною ознакою із загальними демократичними цінностями. Приблизно те ж саме мав на увазі колишній французький міністр-делегат з європейських справ Пьер Московісі, який заявив, що "політичні особливості Європи визначають її межі". Найбільш важливим є те, щоб громадяни відчували себе "європейцями", мали спільні цінності. У недалекому майбутньому повинна з'явитися більш інтегрована Європа, що має власну ідентичність на міжнародній арені (саме це завдання ставиться Маастрихтським і Амстердамським договорами). Це спонукає шукати загальну ідентичність, яка дозволила б жителям країн ЄС побачити свої прагнення, відображені в проекті єдиної конституції, а надалі – брати активну участь у житті Європи. Статус європейського громадянина Елементами європейської ідентичності вважається загальне історичне і культурне коріння, економічні й соціальні цілі, демократичні ідеали (правове суспільство, пошана прав людини, терпимість), засвоєння цих елементів вимагає розробки "статусу європейського громадянина". Необхідна також політика в області культури і освіти для закріплення цих понять в свідомості людей. Європейська інтеграція повинна відбуватися за участі громадян. Його демократична легітимність повинна виходити з реалізації громадянами своїх прав і дотримання обов'язків. Крім того, вільне переміщення громадян сприятиме поглибленню та кращому знайомству з відмінностями інших країн. Інтеграція стане більшою мірою результатом прогресивних перетворень, а не простого застосування правових норм. Отже, з одного боку, реалізація, передбачених в Амстердамському договорі (ст. 18 і 20), права обирати і бути обраним під час виборів до Європейського Парламенту і на муніципальних виборах, права на дипломатичний і консульський захист в третіх країнах, сприятиме становленню свідомості європейської ідентичності. А без цього серед громадян запанує відчуття відчуженості від європейських інститутів. Навіть зараз пересічний громадянин ЄС вважає, що ці інститути - просто сукупність прав і різних адміністративних директив, що мають мало спільного з колом його власних реальних інтересів. З іншого - вільне пересування і вільний вибір місця проживання громадян ЄС (право, що випливає з концепції європейського громадянства) дозволять Союзу вирішити одне зі своїх завдань - інтеграцію, - яка б перетворила Союз на єдину територію, що не має внутрішніх меж. У цьому сенсі можна вважати позитивною еволюцію цієї концепції в рамках європейського законодавства. Можливість громадян ЄС проживати на території будь-якої з держав, що входять в об'єднання, була відокремлена від їх економічної діяльності, як це спочатку передбачалося в Римському договорі (1957 р.). У результаті, завдяки реформам, закріпленим в Маастрихтському й Амстердамському договорах, і скасуванню меж усередині ЄС право вільного пересування та вибору місця проживання отримали всі громадяни будь-якої держави-члена ЄС. Створення широкого простору, по якому громадяни ЄС можуть вільно пересуватися, вибирати місце проживання, брати участь в політиці, використовуючи своє право голосу, безумовно, сприятливо вплине на обмін ідеями, допоможе європейцям краще дізнатися один про одного, дозволить встановити добросусідські взаємини. Основні перешкоди Незважаючи на перелічені позитивні зміни і враховуючи, що формування європейської ідентичності вже розпочалося, повна реалізація "європейського громадянства" вимагає вживання заходів, які б усунули деякі перешкоди. Особливу увагу слід звернути на: - недостатню інформованість громадян про їх права в рамках ЄС, відносно пасивну участь жителів ЄС в європейському будівництві; - недостатню обізнаність європейської громадськості про дебати і рішення Європейського Парламенту; - відмінності в законодавствах, що діють в окремих країнах ЄС про отримання громадянства вихідцями з третіх країн; - відмінності у вимогах, що висуваються країнами ЄС для отримання посвідки на проживання; - взаємне визнання дипломів про вищу освіту; - відсутність єдиної європейської хартії охорони здоров'я; - відсутність дієвої єдиної зовнішньої і оборонної політики, що негативно позначається на довірі й згуртованості ЄС, особливо в періоди криз".