Согласно законопроекту № 3613, нардепы ВРУ предложили уравнять должников за ЖКУ со злостными неплательщиками алиментов. Например, если сумма долга превышает совокупный размер платежей за 1 год, то штраф — 20% от суммы долга. Если за 2 года — 30%. Если же за 3 года, то сумма штрафа увеличится до 50% от суммы неплатежа. Согласно тексту законопроекта, может удерживаться часть суммы долга за услуги ЖКХ из доходов украинцев — 50% ежемесячно. Если сумма долга превысит совокупный размер платежей за 3 месяца, то взыскание может быть уже и за счет имущества должника.
Если появится инструмент правового воздействия в виде отчуждения имущества — это поможет государству разрешить ситуацию с жилищно-коммунальными долгами? На этот вопрос отвечает известный адвокат, доктор права Иван Либерман:
«В цілому це все можна охарактеризувати, як «ніжна смерть». «Ніжна юридична смерть» — це для боржників, а для дітей та онуків боржників це — «ніжне боргове рабство».
По-перше. Будь-яке використання в законодавстві такого слова, як «штраф», багато хто з людей сприймає як те, що обов’язково потрібно буде сплатити, і їм здається, що це й все. Неправда, бо будь-який штраф — це додатковий фінансовий тягар. Тобто, сума самого боргу нікуди ж не дівається. Штраф — це додаткова (!) відповідальність, не основна. А основна відповідальність — все ж таки сам борг, навіть якщо людина цього не може сплатити. А от якщо вона цього не може сплатити, то така людина стає перед виборов: або вона стає довічним боржником за принципом «сніжного кому», коли борг збільшується щоразу, або вона стає фінансовим рабом — рабом перед державою, монопольною чи не монопольною структурою, яка надає відповідні послуги.
По-друге. При встановленні рішенням суду конкретного боргу у вигляді сплати штрафу або ж боргу, як такого, людина вважається офіційно боржником. А це значить, що прізвище цієї людини може бути внесено в Реєстр боржників. А це означає: заборону на виїзд за межі України, заборону потенційно отримувати водійські права, заборону займатися полюванням та видачу такій людині мисливської зброї і багато-багато є різних інших заборон.
По-третє. Якщо боржниками є батьки і якщо наступним законом або будь-яким іншим нормативним актом буде те, що діти зобов’язані сплачувати за боргами своїх батьків ще при житті (а таке абсолютно може мати місце, як припущення), то у нас левова частина громадян України будуть юридичними боржниками. А це — молоді люди. Дехто з них сьогодні ще ходить у дитячі садки, дехто — у школи, дехто вже навчається у ВНЗ і думає, що життя в них складеться значно краще, аніж у їхніх батьків. Так ось це може виявитися ілюзією. Мрії нинішніх школярів і студентів можуть виявитися просто ілюзією, якщо будуть нові закони в цьому ж напрямку, до яких, в принципі, потихеньку ми крокуємо. Адже, держава просто так списувати борги людей не лише не звикла, але, наскільки мені відомо з тієї ж таки історії, не дуже поспішатиме і ніколи не поспішала».
