Иосиф Винский: Я пока не вижу ни ящика коньяка, ни идущего в отставку Симоненко

В октябре минувшего года экс-руководитель Минтранса Иосиф Винский поспорил с председателем КПУ Петром Симоненко. Винский утверждал, что кандидат Симоненко не наберет на выборах-2010 больше 4 процентов голосов. В ответ Симоненко бодро заявил, что получит не меньше 8 процентов. И точка. Ну, а если вдруг не получит, тогда он… В итоге, «коммунист №1» набрал в первом туре 3,54 процента. Собирается ли Петр Симоненко выполнять обещанное? Об этом и многом другом из политической кухни «Фраза» поинтересовалась у лидера партии «Народна влада» Иосифа Винского. - Давайте розпочнемо з теми, яка продовжує бути на слуху – скасування Верховною Радою місцевих виборів. Кажуть, в держави бракує грошей. Це аргумент, як Ви вважаєте? - Цей аргумент навіть не примітивний. Він просто ніякий. Це взагалі - не аргумент. Немає бюджету, але ж вибори Президента-то провели. Це по-перше. По-друге, тут взагалі відбувається підміна понять. Питання ж не в тому, чому вибори ніби перенесли, а в тому, чи взагалі можна було їх переносити? Є ключова позиція - право людей обирати. Ми чітко розуміємо, що 4 роки тому, 26 березня 2006-го, відбулися вибори мерів. За Конституцією, їхні повноваження скоро закінчуються. Отже, уся система влади буде фактично нелегітимною, адже мери обиралися саме на 4 роки! Тому уся аргументація, що, мовляв, немає грошей чи закону, який комусь там подобається чи ні - нікчемна. Закон є таким, яким його ухвалили. Буде інший закон, будуть інші вибори. А поки є чинний закон. Тому все, що сьогодні на цю тему лунає - відмовки. Це подія такого ж самого штибу, якою була спроба рік тому перенести вибори Президента у парламент. Це - пряме грубе порушення Конституції, брутальний наступ на демократію, права і свободи людини, на її можливість обирати собі владу. - Верховна Рада вибори-то скасувала, але нової дати не призначила. То ж коли саме можуть відбутися місцеві вибори – влітку, восени, наступного року? - Можуть призначити проведення місцевих виборів і через рік, але все одно це буде грубе порушення Конституції, прав і свобод людей. Я стверджую, що Верховна Рада, коли ухвалювала перше рішення про дату 30 травня, так само грубо порушувала Основний закон. Бо депутати розуміли, що в квітні у більшості мерів їхня чотирирічна каденція закінчується. А логіка мала б бути наступною: люди мали б обрати собі мерів раніше, ніж закінчиться строк каденції нинішніх. Згадайте, як відбуваються вибори президента у США. Його обирають восени, а на посаду він вступає у лютому. То чому у нас не можна так зробити? Чому не можна провести вибори за 2 - 3 місяці до того терміну, коли у чинних місцевих посадовців закінчиться строк повноважень? - Можливо таке, що парламентарії, відтерміновуючи місцеві вибори, хотіли б провести їх одночасно з імовірними достроковими парламентськими? - Безумовно, можливо. Значною мірою, сенс в цьому є. Але я ще раз повторюю: цим жодним чином не можна виправдати непроведення місцевих виборів. Бо така логіка за своєю суттю - злочинна: Конституція підлаштовується під інтереси тієї чи іншої політичної структури, яка контролює парламент. Це взагалі - неприпустимі речі. Розумієте, нас втягнули в обговорення тематики, яка є абсолютно за межами Конституції. Люди порушили Конституцію, розтоптали права громадян, а тепер ведуть порожню дискусію, котрою намагаються виправдовувати свої дії. А суспільство має все це ковтати. Ми повинні чітко зрозуміти, що ці люди, які скасували місцеві вибори, - злочинці. - Отже, нинішня Верховна Рада України - злочинна? - Саме так. Тому, що вона абсолютно свідомо порушила Конституцію і конституційні права українських громадян. - Як Вам результати президентських виборів? Ви і Ваші колеги визнаєте Віктора Януковича Президентом України? - Безумовно. Бо, знаєте, дивним вже виглядає саме обговорення цієї теми. Наприклад, коли прем’єр-міністр каже, що не визнає Януковича Президентом. Самі подумайте, до чого ми дійшли? Так, можна не сприймати його політику, не поділяти те, що він планує робити, можна його критикувати, йти у опозицію тощо. Я думаю, що буде багато людей, які так і робитимуть. Але як може людина, яка є прем’єр-міністром і каже, що вона - державник, закликати не визнавати Президента? То давайте всі не визнають Президента, - і куди країна прийде за таких підходів? Я вважаю, що для прем’єр-міністра подібна риторика є взагалі неприйнятною. Бо завтра хтось почне невизнавати легітимність прем’єр-міністра, відмовиться виконувати її розпорядження або накази. Подобається комусь Янукович чи не подобається, але вибори відбулися. Вони пройшли у відповідній процедурі, передбаченій законом, в тому числі пройшли й судове оскарження. І є Президент, який обраний законно. Тут і мови не може бути про невизнання, бо тоді це ніщо інше, як розвал держави. - Але в своєму зверненні до людей Юлія Тимошенко ще раз дала зрозуміти, що не визнає Януковича Президентом за будь-яких обставин. Вона поклала величезні надії на збереження нинішньої парламентської коаліції. Встоїть ця коаліція, як думаєте? - По-перше, про виступ Тимошенко. В процесі цього виступу я нарахував одинадцять «Я». Тобто Юлія Володимирівна, як і раніше, думає про себе, а не про державу. По-друге, я хочу нагадати, що мій перший конфлікт з Тимошенко виник якраз тоді, коли вона йшла на «широку коаліцію» з Партією регіонів. Я тепер ставлю запитання: чому вона тоді це робила і чому я тоді став ізгоєм (а я якраз відстоював збереження демократичної коаліції), а сьогодні вона змінила свою точку зору? Чи можна тепер цій точці зору довіряти? В неї що, з пам’яттю щось сталося? Не так давно вона і вся її команда 2 тижні по телебаченню кричали, що, мовляв, «треба рятувати державу і створювати «широку коаліцію». А тепер що, вже ні? І все тому, що Тимошенко сьогодні вже себе не бачить в цій коаліції? Проблема Тимошенко - надто високий рівень обману, коли говориться одне, а реальні дії є абсолютно протилежними. Я - прибічник коаліції демократичних сил. Але не бутафорської, а реальної. Я чітко розумію, що Тимошенко цю коаліцію вже під себе не об’єднає. Тому моя позиція і позиція партії «Народна влада» полягає в наступному: Тимошенко має піти у відставку, має бути спроба сформувати нову коаліцію, ця демократична коаліція повинна висунути нового прем’єр-міністра. Тоді така коаліція зможе працювати далі. Якщо ж цього не відбудеться, то може виникнути інша коаліція, «не демократична», умовно кажучи. Бо сьогодні де-факто коаліції немає жодної. Жодної! Бо немає бюджету, майже рік немає трьох міністрів, немає необхідних антикризових законів, законів, які ведуть до реформування соціально-економічної сфери. Отже, той стан, який є сьогодні, неприпустимий. Це політика самолюбування і самозбереження Тимошенко, а не порятунку України. - Якби Юлія Тимошенко напередодні виборів дослухалася Ваших закликів і зняла свою кандидатуру на підтримку іншої особи, це могло б «врятувати» Віктора Януковича від перемоги? - Ви пам’ятаєте, я тоді чітко і публічно висловив свій прогноз, що сама Тимошенко своїми діями приведе Януковича на посаду. На жаль, цей прогноз справдився. Я тоді казав, що можна зробити, щоб цього не допустити. А треба було сформувати реальну демократичну коаліцію і висунути єдиного кандидата в Президенти від цієї коаліції. І все це було в руках двох людей - Ющенка і Тимошенко. Більшою мірою в руках Тимошенко, бо вона тоді мала високий рівень підтримки. Якби вони тоді з Ющенком визначили кандидатуру того ж таки Яценюка, очевидно, що були б інші вибори і інший результат. Але участь прем’єр-міністра у президентських виборах - стратегічна помилка Тимошенко (і вона має це визнати), що характеризує її не як демократа, а як людину, котра думає лише про власне «его» і своє місце під політичним сонцем. Це - ключова проблема демократичного табору, що люди, які називають себе демократами і борцями за Україну, реально є борцями за себе і за своє крісло. І це усім очевидно. - Яким має бути, на Вашу думку, новий прем’єр-міністр? Хто найбільше наразі підходить для цієї посади - Тігіпко, Яценюк, Азаров, хтось інший? Хто був би більш ефективним прем’єром? - Сьогодні ми можемо говорити не про ефективність прем’єра, а про те, хто має шанс ним стати. Я думаю, що, враховуючи ситуацію в «Нашій Україні» і сьогоднішню позицію Яценюка, очевидно - якщо буде коаліція Партії регіонів і НУ-НС, більше шансів у Яценюка. Він, на мій погляд, може консолідувати навколо себе не менше 50 депутатів «НУ-НС». - Що скажете про майбутнє лівих сил в Україні, з огляду на досить невисокий результат на виборах-2010 представника від так званих «об’єднаних лівих» - лідера КПУ Петра Симоненка? - Перед виборами у мене було парі з Симоненком на ящик коньяку. Я тоді йому спрогнозував його шанси – три з половиною-чотири відсотки. Симоненко наполягав, що набере не менше восьми. Отже, я в нього виграв ящик коньяку. Він, щоправда, поки мовчить і не хоче виставлятися. (Сміється). Але, на жаль, мій прогноз тут справдився. Тим не менше, я твердо переконаний: в суспільстві є серйозні ліві настрої у щонайменше 40 відсотків населення, але немає серйозного лідера та політичної сили, яка могла б ці ліві настрої репрезентувати і у парламенті, і у суспільстві. Тому на часі - серозне і глибоке реформування лівих сил, зміна лідерів, об’єднання в одну політичну структуру, формування нових механізмів і нових підходів до роботи. Якщо ж цього не відбудеться, то лівий рух буде чахнути і далі. Нинішні ліві лідери виявилися неефективними, не отримали підтримки людей. Тому, зрозуміло, логіка тут дуже проста: якщо ці люди є дійсно лівими за переконаннями, то вони повинні зрозуміти, що їхнє керівництво лівим рухом привело до фіаско, і повинні самі відійти, піти у відставку. Тоді лівий рух зможе зі своїх лав сформувати нових лідерів, які повинні довести, що можуть бути більш ефективними, ніж лідери нинішні. - Ви згадали про парі з Петром Симоненком. Але я читав «по гарячих слідах» цього парі, що, крім коньяку, він також обіцяв подати у відставку з посади першого секретаря КПУ, якщо його результат на виборах буде меншим, ніж 8 відсотків. Ви не цікавились, чи планує Петро Симоненко виконати обіцянку? - Я поки що не бачу ані ящика коньяку, ані щоб Симоненко йшов у відставку.