О том, как в прошлом году проходило ВНО, реально ли доказать, что оценка была умышленно занижена, насколько корректно и грамотно составлены тесты, по которым проводится оценивание, что делать старшеклассникам и их родителям, не согласным с результатами ВНО и, наконец, почему введение ВНО в девятом классе — это нарушение прав ребенка, в эксклюзивном интервью «Фразе» рассказала учитель-методист высшей категории специализированной школы I-III степеней с углубленным изучением английского языка № 246 в городе Киеве, автор ряда методическких пособий, интенсивного курса изучения украинского языка для студенов и абитуриентов Виктория Прудкая.
По просьбе собеседника «Фраза» публикует интервью на украинском языке.
Вікторіє Миколаївно, на вашу думку, ЗНО — це гарна чи погана ідея? Чи виправдав себе саме такий метод оцінювання знань випускників?
З одного боку, ЗНО — це, безумовно, добре, оскільки ми позбулися корупції. Раніше, коли потрібно було вступати до вищих навчальних закладів, корупція була просто кричущою. Річ у тім, що вчителі ставили оцінки, які заслужила дитина, але коли дитина починала складати іспит і раптом комусь не подобалася, то, звичайно, їй могли поставити значно нижчу оцінку, ніж та, на яку вона заслуговує. І навіть маючи досить високий рівень знань, дитина була не застрахована від того, що може отримати занижену оцінку.
Я сама пройшла через це. Закінчила 191-шу спеціалізовану школу, і коли складала англійську мову під час вступу, то викладач мені прямо сказав, що «ліміт п’ятірок» уже закінчився. І я склала на «чотири». Для мене це було дуже образливо, бо вже тоді я чудово володіла англійською мовою і володію нею й досі.
Тобто ЗНО — це можливість оцінити знання максимально об’єктивно, не керуючись емоціями, адже тестові листи не підписані й мають лише коди?
Так. Тут немає безпосередньо емоцій і людського фактора, бо ми не знаємо, чию саме роботу зараз перевіряємо. Тому можна сказати, що під час ЗНО дитина показує свої справжні знання.
Наприклад, коли ми перевіряємо твір, то не бачимо саму особу. А коли перевіряємо твір-роздум, він нам показує знання дитини, уміння оформити та висловити власні думки.
Звісно, у звичайних умовах завжди є людський фактор, коли дитина подобається або не подобається вчителю, це абсолютно життєва ситуація. А під час ЗНО це жодним чином не може вплинути на оцінку, бо, повторюю, ми не знаємо, чию саме роботу зараз перевіряємо.
Тобто ЗНО — це справді об’єктивне оцінювання?
Наразі так, це дійсно досить об’єктивно.
Минулого року було дуже багато нарікань з приводу того, що у ЗНО є запитання, відповіді на які діти просто не можуть знати і які взагалі не потрібні для навчального процесу. Батьки випускників скаржилися й на те, що в ЗНО саме з літератури занадто багато уваги приділено дрібним деталям, наприклад, якого кольору були очі в головного героя. Зрозуміло, що під час іспиту, у стані стресу, усе це пригадати дітям украй важко. Чи потрібно включати в ЗНО настільки детальні запитання?
Річ у тім, що ЗНО з української мови й літератури охоплює дуже великий обсяг матеріалу. Деякі матеріали, наприклад, з теорії літератури, що входять до складу запитань зі ЗНО, дійсно взагалі не потрібні.
Навіщо технічному працівникові знати, що таке метонімія, синекдоха, анафора тощо? Хоча, звісно, розвинена людина має знати такі терміни й ними користуватися.
Але справді, обсяг інформації, що міститься в тестах ЗНО з літератури, надзвичайно великий. Це практично весь курс української літератури, починаючи з 8-го класу. Оскільки з 8-го класу йде «Слово про похід Ігорів», потім ідуть думи, потім іде вся давня література. І нарешті весь 9, 10 та 11-й класи також повністю йдуть на ЗНО.
І тут дійсно треба визнати, що дитині запам’ятати, у кого яка борода, або які вуса, або якого кольору очі, вкрай важко.
Торік було доволі багато нарікань від випускників та їхніх батьків: мовляв, запитання у ЗНО сформульовані так, що іноді досить складно відповісти однозначно «так» чи «ні», і це вже могло бути розцінено як помилка...
Якщо запитання стосується теорії мови і літератури та знання текстів, то, в принципі, я можу сказати, що вони поставлені коректно. Єдине, що аналіз тексту може бути абсолютно різним. Чому? Тому що автор закладає одну інформацію, а ми бачимо геть іншу. Тому мушу визнати, що, можливо, для ЗНО треба добирати простіші тексти.
Можливо, треба ставити запитання, які дають змогу виявити рівень знання стилів мовлення, жанрів, уміння побачити основну думку твору. Тобто вміння побачити те, що безпосередньо викладено в тексті, а не шукати якісь такі пункти, на які дитина дійсно не може однозначно відповісти.
Тобто в самих зпитаннях ЗНО ще є, що вдосконалювати?
Завжди є, що вдосконалювати, і завжди є, що доопрацьовувати.
Минулого року подейкували, що оцінку зі ЗНО можна було купити. Дехто навіть називав конкретні суми. Кажуть, що одна оцінка коштувала близько 2–3 тисяч доларів. А оскільки випускники складали 4 іспити зі ЗНО, то заможні батьки мали б викласти від 10 до 12 тисяч доларів за гарні оцінки і, відповідно, за шанс, що їхня дитина без проблем вступить саме до того інституту, до якого планувала. Наскільки правдива ця інформація й чи варто тоді взагалі казати про якусь боротьбу з корупцією?
Я випускаю дітей не перший рік і можу впевнено сказати, що з моїх випускників ніхто нічого не купував і навіть не намагався, бо це було просто неможливо.
Якщо чесно навчатися, то ЗНО не таке вже й складне, яким здається на перший погляд.
Якщо дитина опанувала абсолютно всю теорію мови та теорію літератури й прочитала тексти хоча б у скороченому хрестоматійному варіанті, вона зможе дати відповіді на 80% запитань ЗНО.
Оскільки в Україні боротьба з корупцією триває вже не перший рік і, на жаль, у цій боротьбі перемагає саме корупція, повірити в те, що неможливо десь щось «підмазати», вкрай важко. І якщо ці «ходи» не були знайдені минулого року, вони обов’язково будуть знайдені цього року. У такому разі чи взагалі доцільно було запроваджувати ЗНО? Чи не варто було залишити стару добру систему іспитів?
Залишити, звичайно, можна було, але я ще раз повторюю: стара система — це людський фактор. Ну, от не сподобався мені хтось, не так на мене подивився, у мене поганий настрій. А комп’ютер, він перевіряє те, що написано, абсолютно беземоційно.
Але хіба може комп’ютер оцінити твір? Адже тут ідеться саме про емоції, а не лише про помилки?
Так, тут ви праві. Пишучи твір, учень показує рівень грамотності, рівень уміння зв’язувати речення. Але твір теж побудований за схемою. Можливо, тут потрібно писати не твір-роздум, а есе або замальовку. Тут я з вами погоджуюся, що, можливо, для більш об’єктивного оцінювання потрібно змінити структуру твору.
А що стосується решти, то, в цілому, треба визнати: незважаючи на численні нарікання, ЗНО дає можливість оцінити знання об’єктивно й неупереджено.
Кажуть, що цього року ЗНО вперше запровадять з 9-го класу. На ваш погляд, чи доречно це робити й наскільки готові діти 15 років до іспиту такого рівня?
Я глибоко переконана, що ЗНО для 9-го класу зовсім непотрібне. Це моя особиста думка, бо дев’ятий клас дитина має закінчити й здобути повну середню освіту, а на сьогодні у нас школи, на жаль, не мають профільного навчання.
Тобто спеціалізовані школи з поглибленим вивченням іноземних мов — це ще більш-менш, але в нас немає шкіл, які вивчали б суто біологічний, суто географічний чи суто математичний цикл. Так, звісно, у нас є школи з поглибленим вивченням математики чи фізики, але вони також не готують учнів дев’ятого класу до майбутнього. Адже в дев’ятому класі ще не кожен учень опановує себе й не кожен вирішив, до якого закладу вступатиме.
Розумієте, десятий та одинадцятий класи (а у нас мріють і про дванадцятий) дають дитині час і можливість визначитися й просто-напросто знайти себе. Можливо, це буде професія батьків, можливо, якась така професія, якої в нас ще взагалі немає. А в дев’ятому класі в дитини ще не сформоване це відчуття: «я можу, я хочу, я знаю».
Дитина ще не бачить, ким вона буде в майбутньому. І складати ЗНО, щоб потім вступати до тієї самої школи, в якій вона навчалася, я вважаю, не потрібно.
Зрозуміло, коли дитина йде в коледж чи ліцей, то вона залишає стіни своєї школи і там, куди вступає, складає іспит. Але це не іспит на зрілість і аж ніяк не іспит для «вступу до майбутньої професії» — так, як це є в 11-му класі.
Зрозуміло, що й діти в дев’ятому класі ставляться до цього зовсім інакше.
Але, знову ж таки, з української мови цього року була введена оцінка в атестат. Та річ у тім, що оцінка ця ставиться не тільки за відповіді під час ЗНО, тобто за те, поставив чи не поставив хрестик. Вона ставиться і за переказ, і за уміння говорити, і за уміння спілкуватися, і за виконання якихось елементарних вправ. Тобто це сукупна оцінка.
На сьогоднішній день сказали так, і це було досить образливо, що вчителі дітей не навчили. Але ж програма шкільна і пограмма ЗНО не відлагоджені, не підігнані одна під одну.
Більше того, вони докорінно різняться. І оцінку, яку дитина отримала під час ЗНО, я вважаю, абсолютно недоцільно ставити в атестат, як оцінку за іспит.
А чи можна відмовитися від скадання ЗНО у дев’ятому класі, якщо дитина має намір йти до десятого класу?
Ні, я саме тому й кажу, що ЗНО в дев’ ятому класі — це помилка.
От що робити дитині, яка не хоче нікуди в цьому році вступати? Дитина взагалі не хоче складати ЗНО. Чому її примушують складати ЗНО тільки для того, аби отримати оцінку в атестат? А без цієї оцінки вона просто не отримає атестат.
Вважаю, що це просто порушення прав дитини.
У цьому році хочуть зробити ЗНО в 11-му класі ще й з математики, історії та англійської мови. Але якщо дитині цей предмет не потрібен, бо вона вступатиме до закладу в Польщі, Чехії, Словаччини. То що робити? У такому разі дитині взагалі потрібен один-єдиний іспит, а то й узагалі жодного. То чому в такому разі дитина має складати три обов’язкові іспити?
Це знову ж таки пряме порушення прав дитини.
Чи відомі вам випадки, коли випускники та їхні батьки намагалися подавати якісь апеляції аби оскаржити результати ЗНО? Чи взагалі реально довести, що робота заслуговує на вищу, ніж та, яку отримала дитина, оцінку?
Звичайно, випадки оскарження результатів ЗНО були, і, на жаль, вони не поодинокі. Та якщо казати відверто, то щось довести майже неможливо. Річ у тім, що оцінку вираховує комп’ютер і єдине, що можна якось довести, то це коли дитина неправильно поставила хрестик. Тобто, якщо вона просто неправильно поставила хрестик, то має право його замалювати. Насправді, це дуже важливий нюанс, і вчителі в школі дітям пояснюють: якщо ти неправильно вніс відповідь, можна замалювати квадратик і поряд поставили хрестик. У такому разі комп’ютер бачить саме ту відповіть, яку дитина вважає правильною.
Єдине, що може підвищити оцінку, це коли дитина цілком упевнена у правильності написання твору.
Скільки людей перевіряють одну роботу зі ЗНО?
Спеціалисти перевіряють кожну роботу не один раз. Наприклад, перевіряю я, після мене перевіряє ще одна особа і потім ще й третя особа, якщо у нас є якісь суперечливі питання.
Тобто троє вчителів вищої категорії, які знаються на цьому, проходять тести, теж оцінюються й отримують сертифікати. Тобто це люди грамотні, і якщо навіть виникає якась дуже суперечлива ситуація, а в аудиторії є 15-16 осіб вчителів, які перевіряють роботи, ми намагаємося поспілкуватися, щоб це суперечливе питання вирішити й дійти спільної думки щодо того, зарахувати цій дитині бал чи ні.
В усіх довідниках зі ЗНО зазначено, скільки балів за твір можна отримати та яку оцінку дитина приблизно може отримати за певну роботу.
З приводу оцінювання та балів минулого року в ЗМІ була інформація, що, приміром, за однакову відповідь столичним випускникам ставили 0,75 бала, а випускникам в інших регіонах — 1 бал, отже, в результаті учень з Києва і, наприклад, з Вінниці отримували абсолютно різну кількість балів. Якщо це справді відбувалося, то навіщо дітям з Києва занижували результати? Чи така інформація — це просто помста тих, хто не склав іспит?
Тут я не можу вам упевнено нічого сказати. Але мушу визнати, що такі нюанси справді постійно випливають і така інформація дійсно була.
Я лише можу стверджувати, що вчителі-кияни, які перевіряють інші регіони, повірте мені, роблять це дуже лояльно.
Річ у тім, що ми проходимо спеціальне навчання, де нам пояснюють, як ми повинні перевіряти роботу. Тобто є спеціальна система оцінювання роботи.
Якщо дитина навела приклад, вона отримує бал, якщо додала до прикладу цитату, то може отримати два бали. Якщо дитина навела приклад з власного життя або приклад з історії, вона теж може отримати від 1 до 2 балів. Причому приклад, можливо, було наведено й не зовсім доречно або ж не зовсім доречно підібрано цитати, але вони все одно оцінюються позитивно і дають додаткові бали.
Але, все ж таки, чи мав місце факт, що за правильну відповідь учням з Києва ставили 0,75%, а дітям з решти регіонів — 1 бал?
Тут дуже важко щось сказати. Ми не були в шкурі тих регіонів, а вони не були в нашій. Можливо, вони також думають, що їм за правильну відповідь ставили менше балів, ніж киянам або випускникам інших регіонів.
Тому вам ніхто не зможе впевнено сказати, наскільки однаково оцінювалися, наприклад, роботи дітей з Києва та Житомира чи Василькова.
Розумієте, сидить дуже багато осіб, які перевіряють роботи, і як саме вони перевіряють, може сказати лише керівник центру.
Що робити батькам, які не згодні з результатами ЗНО і переконані, що оцінка була занижена?
У таких випадках треба звертатися до апеляційної комісії. Скликається її засідання. Можна взяти чернетку. Крім того, надається можливість отримати бланк відповідей.
Подивитися, як саме відповіла дитина, можна навіть через Інтернет. Робиться запит, комісія дає «добро» на цей запит, тобто дозвіл, і дитина може подивитися свою роботу.
У цьому плані все абсолютно відкрито. Звичайно, і тут бувають нюанси. У мене три роки тому була випускниця, яка не вказала код, що стоїть на тестах біля штрих-коду. І коли вона отримала результат 0 балів, це, звісно, було шоком. Але вона подала апеляцію, знайшли її роботу, і оцінку було змінено. Тобто такі нюанси теж бувають, і ніхто від них не застрахований.
Коли дитина щось не так написала, але робота написана і здана й здані саме лист А і лист В (бо чернетка залишається у дитини), то тоді, звісно, роботу можна відновити.
Ви класний керівник, ваші учні в минулі роки вже здавали ЗНО. Крім того, ви самі входите до складу комісії, яка перевіряє письмові роботи зі ЗНО. Тобто ви знаєте, що таке ЗНО в усіх деталях. На ваш погляд, чи можна втручатися в комп’ютерне оцінювання ЗНО? Адже кажуть, що така техніка існує і навіть була виявлена.
Я можу впевнено казати лише про те, що сама бачила. Дітей дуже ретельно перевіряла охорона. Неодноразово озвучувалися попередження, що якщо буде знайдено навушники чи мобільний телефон, то робота в дитини одразу забирається. Діти чудово все це розуміли. А от щодо самих наших керівників... Яка в них апаратура, чи можливо це технічно, то треба визнати, що в нашому світі можливо все.
Тут вам ніхто зі 100-відсотковою впевненістю нічого не скаже. Якщо за руку не впіймали, довести щось вкрай важко.
Зараз ніхто точно не може сказати, було це чи ні. Цим наразі займається прокуратура, і саме вона має поставити крапку в цьому питанні.
Ми — звичайні вчителі й налаштовуємо дітей на чесне складання ЗНО.
