25 вересня цього гоку набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади», новаторські новели якого дозволили новому Уряду звільняти будь-якого керівника державного органу без зайвого клопоту та з формулюванням «просто несподобався».
Дію нового Закону апробовано на першому ж засіданні Кабінету Міністрів після набуття його чинності. 25 вересня було звільнено голів Державної служби геології та надр, Укртрансбезпеки, Держрезерву, Державної архівної служби, Державної архітектурно-будівельної інспекції. За ними не забарилися й інші керівники відомств. Фактично Уряд розпочав процес звільнення всіх керівників державних органів, яких було призначено Арсенієм Яценюком та Володимиром Гройсманом, незалежно від результатів та оцінки їх професійної діяльності.
Одночасно зі звільненням Уряд приймав розпорядження щодо оголошення конкурсу на вакантні посади керівників.
Прем’єр -міністр особисто закликав «У нас є вакантні посади, нам дуже потрібні люди на державні підприємства. У мене прохання до журналістів: поширюйте інформацію про ці вакансії. Тоді більше ймовірність, що до нас прийдуть чесні люди». А на питання журналістів про прозорість конкурсів і наявність домовленостей про призначення конкретних людей на конкретні посади відповідав, що «Це фейки, що все наперед відомо, що люди вже поставлені. Ми організуємо чесний конкурс, процедуру, яка триватиме в межах двох тижнів». Організацію роботи по відбору найбільш кваліфікованих кандидатів на вакантні посади закон поклав на Комісію з питань вищого корпусу державної служби, яка одразу ж запрацювала на повну потужність.
Але простий аналіз організації роботи Комісії з питань вищого корпусу державної служби показує численні порушення як Закону України «Про державну службу», так і нормативно-правових актів, які регламентують її роботу.
Першим і найголовнішим питанням, яке викликає подив у суспільства, є персональний склад Комісії з питань вищого корпусу державної служби.
Законом визначено, що до складу Комісії входять 7 осіб, це представники Верховної ради, Президента України, Кабінету Міністрів (два), Національного агентства з питань державної служби, навчальних закладів та громадських об’єднань. Перехідними положеннями Закону визначено, що стара Комісія продовжуює виконувати свої обов’язки до призначення нового складу Комісії.
Не дивлячись на пряму норму Закону щодо формування нової Комісії з питань вищого корпусу державної служби, Уряд замість того, щоб одночасно призначити новий склад комісії, вдається до дивних кроків щодо вибіркової заміни окремих членів комісії. Більше того з метою створення видимості «законності» її діяльності, 20 жовтня Уряд вводить до складу Комісії з питань вищого корпусу державної служби народного депутата Олександра Корнієнка.
Таке призначення суперечить не тільки Закону, але й здоровому глузду. Відповідно до кваліфікаційних вимог одним із членів Комісії має бути представник Верховної Ради України, визначений комітетом Верховної Ради України, до компетенції якого належать питання державної служби. При цьому Закон чітко визначив, що це має бути політично неупереджена особа. Натомість членом Комісії призначено першого заступника голови фракції «Слуга народу».
Апогеєм роботи цієї змішаної Комісії стало банальне «протягування» в прямому ефірі на посаду Голови Національного агентства державної служби Олександра Стародубцева, що викликало суспільний резонанс.
Більше того 28 жовтня на виїздному засіданні у місті Маріуполі Уряд в авральному порядку затверджує новий склад Комісії з питань вищого корпусу державної служби у кількості 5 осіб, хоча Закон вимагає 7 осіб. На превелике здивування до складу комісії включено осіб відомих своїми стараннями щодо протягування потрібних владі кандидатів, як попередній так і нинішній. Зокрема, Володимир Купрій, перший заступник Голови Національного агентства з питань державної служби, діяльність якого докладно висвітлили журналісти СХЕМИ. Журналісти та експерти висловили недовіру до чинної процедури проведення оцінювання результатів розв’язання ситуаційних завдань і констатували високий ступінь ймовірності втручання в таємне оцінювання.
Відкритим є питання щодо компетенції решти членів Комісії, наприклад, володіння «досвідом діяльності або фаховими знаннями у сфері державної служби або у сфері управління людськими ресурсами».
Вже наступного дня, після формування нового складу, 29 жовтня, члени Комісії приступили до проведення конкурсу на зайняття посади Голови Державної служби геології та надр і Голови Державної архівної служби. При цьому, Комісія приступила до роботи у складі трьох осіб та ще один член комісії, Олександр Корнієнко, взяв участь у роботі комісії дистанційно.
Напередодні, Урядом були внесені зміни до регламенту роботи Комісії, за яким двом членам було дозволено брати участь у роботі дистанційно за допомогою скайп-звязку. Здавалося б прогресивний крок. Проте в цей день, Олександр Корнієнко, як народний депутат, брав участь у пленарному засіданні Верховної Ради. І, як свідчить стенограма засідання, брав активну участь у голосуванні. Хоча в цей же самий час, він мав бути постійно на зв’язку і разом з іншими членами комісії оцінювати роботи кандидатів по розв’язанню ситуаційних завдань та проходженню співбесіди.
Більше того простий перегляд відеозапису конкурсу показує, що зв’язатися із членом комісії було часом неможливо, а якщо Олександр Корнієнко і виходив на зв’язок (через телефон), то якість зв’язку залишала бажати кращого. Всі питання, які задавав народний депутат, потім озвучував член комісії Володимир Купрій.
Отже за всіма формальними ознаками кворуму для проведення засідання Комісії 29 жовтня не було, проте голова Комісії Володимир Купрій розпочав його, не зважаючи на регламентні порушення.
За результатам конкурсу на посаду Голови Державної архівної служби до співбесіди було допущено 4 кандидати: Владислав Берковський, Лариса Левченко, Анатолій Хромов та Іван Кісіль. Всі вони є фахівцями у архівній сфері зі значним стажем роботи та науковими ступенями. Проте результати співбесід приголомшили всіх. Один кандидат отримав найнижчі бали, два кандидати отримали середні, і один найвищі. При цьому ситуація за якої члени комісії одностайно проставляли найвищі бали одному кандидату за весь час роботи Комісії не спостерігалася.
Чим члени комісії керувалися при проставлянні таких оцінок сказати важко, проте така розбіжність в оцінках викликає неприхований подив.
На думку незалежного експерта та громадського активіста Олександра Краковського, результати останнього етапу тестування конкурсу на Голову Укрдержархіву є відверто неправдиві, зманіпульовані, упереджені та свідчать про кулуарні домовленості.
На його думку всі кандидати продемонстрували однаково високий рівень фахових знань та запропонували своє бачення реформування архівної системи України. Той факт, що оцінки двох останніх кандидатів різняться у вісім разів, свідчить про замовний характер конкурсу — зняти одного із найдосвідченіших кандидатів та просунути іншого.
До цього слід додати той факт, що при проведенні аналогічної співбесіди на вакантну посаду Голови Державної служби геології та надр для проведення співбесіди та визначення кваліфаційного рівня кандидатів були запрошені експерти та представники Міністерства екології та природних ресурсів. Оцінювання ж кандидатів на посаду Голови Укрдержархіву проводилося виключно трьома членами комісії.
Зважаючи на попередній стаж роботи Анатолія Хромова, можна констатувати, що він є особою, яка тісно пов’язана із екс-Головою Українського інституту національної пам’яті Володимиром В’ятровичем. Спершу Анатолій працював простим спеціалістом в інституті, а згодом його призначають заступником директора галузевого державного архіву Служби безпеки України. Цей архів вважається «вотчиною» Володимира В’ятровича, оскільки спочатку він сам очолював цей архів, а починаючи з березня 2014 р. директорами архіву та його заступниками призначалися ставленики В’ятровича вихідці з ГО «Центр дослідження визвольного руху». Результати їх керівництва призвели, зокрема, до глибокої політичної кризи у відносинах між Україною і Польщею. Тож не дивно, що використавши архівні ресурси галузевого державного архіву Служби безпеки України для своєї політичної кар’єри, наразі Володимир В’ятрович через свого протеже спробує примусити всі архіви України виконувати його політичні проекти.
Ще одним підтвердженням відсіювання небажаних для влади кандидатів став конкурс на посаду державного секретаря Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України який відбувся 5 листопада. Спершу на конкурс подалися 24 кандидати, після тестуванння на знання іноземної мови та знання законодавства до розв’язання ситуаційних завдань було допущено 6 осіб. Результат — кожний кандидат отримав менше чверті від максимально можливої оцінки та не пройшов до етапу співбесіди. Один із учасників конкурсу Володимир Ланда констатує, що у зв’язку із вибуттям «свого» кандидата, члени комісії просто зрізали всіх претендентів на посаду державного секретаря.
Попри всі «благі наміри» та «обіцянки» нової влади, по суті нічого не змінилося та навіть цинічно погіршилося. Конкурси на вакантні посади очільників державних органів проводяться за заздалегідь прописаним сценарієм під конкретного кандидата, який домовився із керівництвом правлячої політичної партії «Слуга народу», а прем’єр-міністр України Олексій Гончарук закриває очі на системне порушення законів України та легалізує сфальсифіковані результати конкурсів. Ті конкурси, які було проведено із порушенням регламенту, явними ознаками попередньої домовленості, як це було у випадку з конкурсом на посаду Голови Державної архівної служби України, мають бути скасовані, та проведені наново, а члени комісії притягнуті до відповідальності та звільнені із займаних посад.
