Оруэлловщина шагает по стране. Украина по степени цензурно-запретительного идиотизма уверенно обгоняет Злобный Путинский Мордор и приближается к Северной Корее с Талибаном. А классическая картинка из видео на тему бессмертного хита «Another Brick in The Wall» от «Pink Floyd» в украинских реалиях скоро станет затертой до ослепительного блеска от постоянного использования.
И дело не только и не столько в запрете того или иного «кина» под предлогом того, что в нем якобы играет некий индивид, представляющий страшную угрозу национальной безопасности Украины. Налицо постановка под запрет целого культурного слоя, на котором воспитывались поколения, и воспитывались — надо сказать — не самым плохим образом.
Более того, речь идет о фактической дискриминации плюс-минус половины страны по культурному и национально-языковому принципу, если кто еще не понял.
Это уже не кино...
Речь идет, прежде всего, о советском кино, по выражению товарища Ленина, «важнейшем для нас из искусств». Об отечественном кинопродукте говорить не будем, потому что он как таковой практически отсутствует, а о том, что имеется, лучше не говорить. Современное российское кино, за очень редким исключением, смотрят один, от силы, два раза, а российские сериалы по идиотизму недалеко ушли от закордонных. Ярким подтверждением может быть современная версия «Служебного романа» с участием «самого» Зеленского, который, как бы к нему не относиться, кое-как это кино и «вытянул», а иначе вообще смотреть было бы не на что. В результате, современную версию «Служебного романа», равно как новую версию «Иронии судьбы, или С легким паром» немного посмотрели, обсудили, пришли к выводу, что «фигня полная и до оригинала Эльдара Рязанова близко не дотягивающая», а затем благополучно о них забыли, потому что помнить там не о чем.
Зато оригинальные версии этих и целого ряда других советских фильмов смотрели, смотрят и будут смотреть «forever and ever». Именно их запускали обычно во время затяжных выходных на праздники, зная что народ это смотрит, включая молодое поколение, которое советское время не застало. Причем смотрят массово, каждый раз, снова и снова.
Чтобы в рамках культурно-языковой дискриминации окончательно отсечь зрителей от старого доброго кино, изобретена такая себе нехитрая формула: в этом кино играют актеры, якобы представляющие угрозу национальной безопасности Украины. Список таковых составляет Министерство культуры и информполитики, какжется, по представлению то ли СБУ, то ли СНБО, то ли каких-то продажно-грантовых «активистов» и «патриотов».
Вся «угроза» обычно заключается в том, что индивид имярек где-то чего-то не так сказал об Украине, либо заехал в оккупированный Крым не с той стороны, либо слишком трепетно относится к Путину, либо еще нечто подобное. От себя отметим, телодвижения иных российских «мастеров культуры» действительно далеко не всегда вызывают положительные эмоции, во всяком случае, у автора этих строк, который по возрасту хорошо помнит, как иные из этих мастеров клялись в верности еще покойному товарищу Брежневу, а также «делу Ленина, партии и коммунизма». Но причем здесь старые фильмы, снятые 40, 50, 60 и так далее лет тому назад? Причем здесь «Служебный роман» или «Ирония судьбы», артистка второго плана в котором сказала что-то не понравившееся нашим придурочным «патриотам»?
Допустим, санкции введены против такого себе Миши Пореченкова, который от явного отсутствия мозгов в голове захотел пострелять на Донбассе. Окей. Но в чем заключается «угроза национальной безопасности Украины» со стороны Лёни Ярмольника (кстати, уроженца Львова)? Чем опасен всемирно известный симфонический дирижер Валерий Гергиев (кстати, осетин по национальности, хотя он, правда, не из области кино)? Чем опасна шансонетка Алёна Апина? А «Алкин Галкин» чем подрывает нашу безопасность? И так далее... Это какой-то комплекс хуторянских дурачков — объявлять угрозой нацбезопасности разношерстую московскую «мышпуху», среди которой, кстати, полно разного рода эпатажного трэша, но есть и поистине великие артисты и исполнители, признанные во всем мире, вроде того же Гергиева, пригласить которого считают за честь лучшие оркестры Европы и мира.
К тому же, некоторые из этих индивидов уже покинули сей мир, их останки покоятся на каком-нибудь Новодевичьем кладбище, но они до сих пор числятся в списке «угроз». Это было бы смешно, если бы не было скотством — держать в списке «угроз национальной безопасности» ныне покойных Олега Табакова, Валентина Гафта, Владимира Этуша (кстати, участник Великой Отечественной), Василия Ланового (кстати, уроженца Украины), Владимира Меньшова (кстати, обладателя американского Оскара), Станислава Говорухина и так далее. В списке «угроз» из числа российских деятелей культуры числятся около 10 человек из тех, кого уже нет на этом свете.
Хоть список этот и длинный, но приводим его целикорм, вместе с сопроводиловкой от Минкультинформа на языке оригинала:
«Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту інформаційного телерадіопростору України» внесено зміни до Закону «Про кінематографію», яким передбачено, що Держкіно відмовляє у видачі або припиняє дію вже виданого державного посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів зокрема, якщо одним з учасників фільму є фізична особа, включена до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці.
Перелік осіб, які створюють загрозу національній безпеці, складає Міністерство культури України на підставі звернень Ради національної безпеки і оборони України, Служби безпеки України, Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.
На виконання вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту інформаційного телерадіопростору України» Служба безпеки України надала Міністерству культури список діячів культури, дії яких створюють загрозу національній безпеці України, а саме:
1. Айгумов Айгум Ельдарович
2. Алентова Віра валентинівна (з 28.05.2021)
3. Алєксандров Євген (з 28.05.2021)
4. Алєксандров Олексій Євгенійович (з 11.02.2021)
5. Алфьорова Ірина Іванівна (з 22.10.2018)
6. Апіна Альона Євгеніївна (з 25.01.2021)
7. Бабкіна Надія Георгіївна (з 20.09.17)
8. Бакалов Євген Васильович (з 01.02.2018)
9. Барінов Єгор Валерійович (з 01.02.2018)
10. Батуріна Олена Миколаївна
11. Баширов Олександр Миколайович (з 06.03.2018)
12. Безруков Сергій Віталійович
13. Бердніков Павло Олександрович (з 09.02.2021)
14. Бєлоцерковська Катерина Іванівна
15. Бистрицька Еліна Авраамівна
16. Бишок Станіслав Олегович (з 20.09.2021)
17. Бльоданс Евеліна Вісвальдівна
18. Бляхорчук Олег Степанович (з 11.02.2021)
19. Богачова Ірина Петрівна
20. Бондарчук Наталія Сергіївна
21. Бондарчук Федір Сергійович
22. Бородай Олександр Юрійович
23. Бортко Володимир Володимирович
24. Боярський Михайло Сергійович
25. Бриль Ігор Михайлович (з 28.05.2021)
26. Бурляєв Микола Петрович
27. Булаткін Єгор Миколайович (з 20.09.17)
28. Буйнов Олександр Миколайович (з 06.03.2018)
29. Валєєв Алішер Тагірович (29.04.2021)
30. Варлей Наталія Володимирівна
31. Василевський Олександр (з 20.09.17)
32. Вершинін Лев Ремович (з 15.08.2018)
33. Віхлянцев Руслан Едуардович (з 20.09.17)
34. Газманов Олег Михайлович
35. Галкін Максим Олександрович (з 3.11.2021)
36. Гальцев Юрій Миколайович
37. Гафт Валентин Йосипович
38. Гергіїв Валерій Абисалович
39. Глєбова Юлія Анатоліївна (з 25.01.2021)
40. Гостюхін Володимир Васильович
41. Говорухін Станіслав Сергійович (з 20.09.17)
42. Горячев Борис Геннадійович (з 18.02.2021)
43. Грачевський Борис Юрійович
44. Григор’єв Максим Сергійович (19.10.2021)
45. Григорян Армен (з 16.02.2021)
46. Гришковець Євген Валерійович (з 20.09.17)
47. Губєрнієв Дмитро Вікторович (з 01.07.2021)
48. Гуськов Олексій Геннадійович (з 22.12.2020 )
49. Давлетьяров Ренат Фаварісович (з 24.05.2018)
50. Дем’ян Іван Костянтинович (з 20.09.17)
51. Дерст Фред
52. Депардьє Жерар
53. Джураєв Олег Юрійович (02.06.2021)
54. Дружко Сергій Євгенович (з 22.03.2021)
55. Дугін Олександр Гелійович (з 20.09.18)
56. Доліна Лариса Олександрівна (з 06.03.2018)
57. Долматов Олексій Сергійович (з 06.03.2018)
58. Зайцев Андрій Миколайович
59. Зайцева Надія Андріївна
60. Засульська Ольга Ігорівна (з 27.01.2021)
61. Зачиняєв Олександр олександрович (з 17.05.2021)
62. Звєрєв Ігор Михайлович (з 16.02.2021)
63. Інін Аркадій Якович
64. Іщенко Ростислав Володимирович (з 20.09.18)
65. Кабанов Костянтин Вікторович (з 09.02.2021)
66. Каганець Денис Володимирович (28.05.2021)
67. Каліна Віктор Володимирович
68. Кара Юрій Вікторович
69. Карпов Валерій Олександрович (з 17.05.2021)
70. Карпов Сава Валерійович
71. Клебанов Ігор Семенович
72. Клюєв Борис Володимирович
73. Клявер Денис Ілліч (з 27.01.2021)
74. Кобзон Йосиф Давидович
75. Коваленко Андрій Олексійович
76. Кокшаров Дмитро Михайлович
77. Колоскова Наталія Андріївна (з 09.10.2019)
78. Копилов Ігор Сергійович (з 20.05.2021)
79. Кормухіна Ольга Борисівна (з 27.01.2021)
80. Косевскі Пьотр (з 20.05.2021)
81. Кочетков Олексій Володимирович
82. Кравцов Павло Євгенович (з 20.09.17)
83. Кузнєцов Михайло Борисович (з 11.02.2021)
84. Кузьміна Віра Кузьмінічна (з 20.09.17)
85. Кульміс Євген Геннадійович (з 18.02.2021)
86. Курцин Роман Дмитрович (з 11.02.2021)
87. Кустуриця Емір (з 20.09.17)
88. Кучеренко Володимир Олександрович
89. Лаврентьєв Клім Анатолійович
90. Лановий Василь Семенович
91. Лапова Євгенія Василівна (з 11.02.2021)
92. Лебединський Віктор Вікторович
93. Лепсверідзе Григорій Вікторович
94. Лещенко Лев Валер’янович
95. Ліванов Аристарх Євгенійович
96. Лужина Лариса Анатоліївна
97. Лунгін Павло Семенович
98. Майданов Денис Васильович
99. Маліновскі Евгеніуш (з 20.05.2021)
100. Марчуков Андрій Владиславович
101. Маховиков Сергій Анатолійович
102. Махров Олексій Михайлович
103. Машнов В’ячеслав Валерійович (з 06.11.17)
104. Мгоян Заріфа Пашаєвна
105. Медведєв Олександр Володимирович (з 20.09.17)
106. Мельнікова Анастасія Рюріковна
107. Меньшов Володимир Валентинович (з 30.01.18)
108. Мерзлікін Андрій Ілліч (з 20.09.17)
109. Миронова Марія Андріївна (з 20.05.2021)
110. Михалков Микита Сергійович (з 15.01.18)
111. Михайлов Олександр Якович
112. Міньков Олександр Віталійович (з 06.03.2018)
113. Мілованов Леонід Петрович
114. Міров Натан (з 20.09.17)
115. Міронцев Юрій Володимирович (з 09.10.2019)
116. Міхал Павінські
117. Моргенштерн Алішер Тагірович (з 15.09.2021)
118. Моріхіро Івата
119. Мунібаєв Руслан Рушанович
120. Надиктова Лариса Миколаївна (з 17.01.2020)
121. Назаров Юрій Володимирович
122. Нагібін Денис Олегович
123. Нестеренко Василь Ігоревич
124. Назмутдинов Булат Венерович
125. Новік Вадим Валерійович (з 20.09.17)
126. Нурієв Давид Борисович (з 20.09.17)
127. Окунь Яків (з 28.05.2021)
128. Охлобистін Іван Іванович
129. Олійник Олексій Олексійович
130. Пєскова Ганна Владиславівна (02.06.2021)
131. П’єха Станіслав Пятрасович
132. Павлова Яна Павлівна (з 17.01.2020)
133. Палей Андрій Єдуардович
134. Панін Олексій Вячеславович (з 20.09.17)
135. Панкратов Олександр Васильович
136. Паталах Артур Михайлович
137. Пєвцов Дмитро Анатолійович (з 20.09.17)
138. Пєнкін Сергій Михайлович
139. Перн Марія Михайлівна (з 09.10.2019)
140. Перфілова Валерія Юріївна
141. Петренко Ігор Петрович (з 20.05.2021)
142. Петров Юрій Олексійович
143. Піпія Одісей Мамієвич (28.05.2021)
144. Плачідо Мікеле (з 10.12.18)
145. Полікарпов Михайло Аркадійович (з 20.09.18)
146. Поляков Юрій Михайлович
147. Порєченков Михайло Євгенович
148. Пригожин Йосиф Ігорович
149. Прилєпін Захар (Євген) Миколайович (з 15.08.18)
150. Расторгуєв Микола В’ячеславович
151. Резник Ілля Рахміелевич (з 30.01.18)
152. Розенбаум Олександр Якович
153. Рой Джонс (молодший)
154. Рудкевич Леонід Юрійович (з 17.05.2021)
155. Самойлов Вадим Рудольфович
156. Саруханов Ігор Арменович (з 27.01.2021)
157. Сахаров Василь Іванович (з 06.06.18)
158. Сігал Стівен (з 20.09.17)
159. Скачков Сергій Ростиславович (18.06.2021)
160. Соколова Віра Сергіївна (з 17.05.2021)
161. Соловйов Іван Миколайович (з 17.05.2021)
162. Смирнов Олександр Олександрович
163. Стариков Микола Вікторович
164. Стеблов Євген Юрійович
165. Сюткін Валерій Міладович (з 13.02.2020)
166. Табаков Олег Павлович
167. Тализіна Валентина Іларіонівна
168. Тамбіянц Юліан Григорович
169. Тамоніков Олександр Олександрович (з 15.08.2018)
170. Теличкіна Валентина Іванівна
171. Терещенко Анатолій Степанович (з 20.09.18)
172. Теркулова Діана Ігорівна (з 17.01.2020)
173. Тишман Марк Йосипович (29.01.2021)
174. Тодорова Анастасія Андріївна (з 13.05.2020)
175. Трофімов Сергій В’ячеславович
176. Трубінер Павло Костянтинович (з 16.11.2020)
177. Тугушева Ельвіра (з 28.05.2021)
178. Тулінов Євген Валерійович (з 16.02.2021)
179. Турецький Михайло борисович (з 16.02.2021)
180. Тюріна Ірина Анатоліївна (з 20.09.17)
181. Фадєєв Максим Олександрович (з 19.11.2020)
182. Фалинський Анатолій Миколайович (з 09.10.2019)
183. Федоров Євген Олексійович
184. Фісенко Олександр Анатолійович (з 01.02.2018)
185. Фомін Дмитро Анатолійович (з 15.01.18)
186. Фрейндліх Аліса Брунівна (з 06.03.2018)
187. Фреш В’ячеслав (з 16.02.2021)
188. Хазін Михайло Леонідович
189. Харатьян Дмитро Вадимович
190. Холмогоров Єгор Станіславович
191. Цапник Ян Юрійович (з 30.12.16)
192. Черніков Микита Олегович (з 20.09.17)
193. Чичеріна Юлія Дмитрівна
194. Чурсіна Людмила Олексіївна (з 20.09.17)
195. Церетелі Зураб Костянтинович (з 20.09.17)
196. Циганова Вікторія Юріївна (з 06.03.2018)
197. Цискарідзе Микола Максимович (з 20.09.17)
198. Шахназаров Карен Георгійович
199. Шепелєв Дмитро Андрійович (з 15.01.18)
200. Широкорад Олександр Борисович (з 15.08.2018)
201. Ширяєв Євген Олександрович (з 17.05.2021)
202. Щербаков Борис Васильович (з 25.02.2020)
203. Шпетішвілі Бесаріон (з 12.04.2021)
204. Щоголєв Максим Валерійович (з 06.06.18)
205. Юрін Валерій Валентинович
206. ЮрченкоРоман Леонідович (02.06.2021)
207. Якимчук Олександр Вікторович (з 01.02.2018)
208. Ярмольник Леонід Ісаакович (з 22.10.2018)
По мірі надходження до Міністерства культури від Служби безпеки України звернень щодо розширення Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, інформація на сайті буде оновлюватись.
Перелік оновлено 4.11.2021 року«.
Судя по концовке приведенного выше опуса, продолжение следует. А с учетом тенденций по включению в список лиц, покинувших этот мир, можно ожидать появления в нем Федора Достоевского или Михаила Булгакова, которые были далеко не всегда лояльны к некоторым особенностям украинской идентчности, кстати, часто вполне заслуженно.
Конституционный суд огульного мракобесия
Чтобы избавиться от подобного мракобесия, группа из 47 нардепов обратились в Конституционный Суд (КС) с представлением о конституционности подобных запретов, которые иначе как дикостью в ХХІ веке назвать невозможно. Но КС признал запреты... законными, что ставит точку на этом государстве, обществе, так называемой демократии и прочем, отбрасывая страну и общество в состояние мракобесия средневекового, гитлеровского и тому подобного образца.
Далее просто процитируем некоторые официальные заявления и документы. Что-то по-русски, что-то по-украински. Без перевода. Чтобы читатель насладился «красотой» того, пардон, дерьма, в котором мы очутились по истечении 30 лет постсоветчины:
Итак, сначала сообщение пресс-службы Конституционного суда:
«Сегодня, 21 декабря, Большая палата Конституционного Суда Украины приняла решение по делу по конституционному представлению 47 народных депутатов Украины о соответствии Конституции отдельных положений статьи 6 закона „О телевидении и радиовещании“ от 21 декабря 1993 года № 3759-XII с изменениями, статей 15, 151, 26 закона „О кинематографии“ от 13 января 1998 года № 9/98—ВР с изменениями»,
Суд признал конституционными оспариваемые предписания закона «О телевидении и радиовещании», а именно положения, по которым не допускается использование телерадиоорганизаций, в частности, для трансляции аудиовизуальных произведений (фильмов, телепередач, кроме информационных и информационно-аналитических телепередач), одним из участников которых является лицо, внесенное в список лиц, создающих угрозу национальной безопасности.
Этот список формирует Министерство культуры и информационной политики.
Также суд признал конституционными оспариваемые предписания закона «О кинематографии», касающиеся составления перечня лиц, которые создают угрозу нацбезопасности.
КС признал конституционным запрет трансляции (демонстрирование путем показа каналами вещания) фильмов, произведенных физическими и юридическими лицами государства-агрессора.
Конституционным также является запрет трансляции фильмов, произведенных физическими и юридическими лицами государства-агрессора, не содержащих популяризации или пропаганды органов государства-агрессора и их отдельных действий, который распространяется на фильмы, произведенные или впервые обнародованные (демонстрируемые) после 1 января 2014 года«.
Об этом решении радостно сообщила представитель Верховной рады в КС некто Ольга Совгиря:
«Конституційний Суд ухвалив Рішення у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України окремих положень Законів України „Про телебачення і радіомовлення“ та „Про кінематографію“.
Суд визнав конституційними положення цього Закону, якими передбачається, що:
— не допускається використання телерадіоорганізацій, зокрема, для „трансляції аудіовізуальних творів (фільмів, телепередач, крім інформаційних та інформаційно-аналітичних телепередач), одним із учасників яких є особа, внесена до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, оприлюдненого на веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв“;
— перелік осіб, які створюють загрозу національній безпеці, складає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв, на підставі звернень Ради національної безпеки і оборони України, Служби безпеки України, Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення»;
— центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв, оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті Перелік осіб, які створюють загрозу національній безпеці, та забезпечує своєчасне його оновлення;
— забороняється трансляція (демонстрування шляхом показу каналами мовлення) фільмів, вироблених фізичними та юридичними особами держави-агресора;
— заборона трансляції фільмів, вироблених фізичними та юридичними особами держави-агресора, які не містять популяризації або пропаганди органів держави-агресора та їхніх окремих дій, поширюється на фільми, вироблені та/або вперше оприлюднені (демонстровані) після 1 січня 2014 року.
Це означає, що ці положення Законів «Про телебачення і радіомовлення» та «Про кінематографію» залишаються чинними і надалі«.
Затем представительница Рады в КС Ольга Совгиря комментирует некоторые аргументы, на которые опирается КС:
«Сьогодні було оприлюднено повний текст рішення Конституційного Суду у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України окремих положень Законів України „Про телебачення і радіомовлення“ та „Про кінематографію“.
Суд визнав оспорювані положення законів конституційними.
Заслуговує на увагу використана в Рішенні аргументація:
— у рішенні КСУ як офіційному юридичному документі, використовується влучний термін „агресивна державна політика Російської Федерації“, який тепер, будучи визнаним конституційно допустимим, надалі може використовуватись в нормативно-правових актах, зокрема законах, для обґрунтування легітимного обмеження прав і свобод людини в цілях захисту незалежності, національної безпеки і суверенітету України;
— Конституційний Суд, не переобтяжуючи мотивацію свого рішення, вдало посилається на рішення ЄСПЛ у справах „Vogt v. Germany“ і „Refah Partisi (the Welfare Party) and Others v. Turkey“, де наголошено, що:
— плюралізм і демократія ґрунтуються на компромісі, що вимагає певних поступок з боку осіб, які мають у деяких випадках сприймати обмеження певних наявних у них свобод для того, щоб забезпечити більшу стабільність країни в цілому;
— ніхто не має права покладатись на гарантії захисту прав і свобод людини переслідуючи на меті послаблення або руйнування ідеалів і цінностей демократичного суспільства».
То есть, демонстрация под новый год «Иронии судьбы» или просто показ фильмов с участием покойных Василия Ланового, Олега Табакова, Валентина Гафта, Владимира Этуша и других — это есть «послаблення або руйнування ідеалів і цінностей демократичного суспільства»?
Такую чушь декламирует в соцсетях бывшая профессор конституционного права Киевского национального университета, а ныне представитель Рады в КС Ольга Совгиря...
Страна наглой и тупой дискриминации
Специалистом в праве, в том числе в конституционном, автор этих строк не является, поэтому предоставляет слово бывшему судье и бывшему же советнику председателя КС Денису Невядомскому, который в соцсетях высказывает следующее справедливое мнение:
«Большая палата #6 Антиконституционного суда Украины вынесла решение о соответствии Конституции Украины Закона Украины „О телевидении и радиовещании“ и „О кинематографе“, согласно которому не допускается использование телерадиоорганизаций, в частности, для „трансляции аудиовизуальных произведений (фильмов, телепередач, кроме информационных и информационно-аналитических телепередач), одним из участников которых является лицо, внесенное в Список лиц, создающих угрозу национальной безопасности, обнародованного на веб-сайте центрального органа исполнительной власти, обеспечивающего формирование государственной политики в сферах культуры и искусств“;
запрещается трансляция (демонстрация путем показа каналами вещания) фильмов, произведенных физическими и юридическими лицами государства-агрессора;
запрет трансляции фильмов, произведенных физическими и юридическими лицами государства-агрессора, не содержащие популяризации или пропаганды органов государства-агрессора и их отдельных действий, распространяется на фильмы, произведенные и/или впервые обнародованные (демонстрируемые) после 1 января 2014 года».
Отмечу несколько важных моментов:
1. Закон, принятый при Порошенко, является безусловной цензурой, запрещённой статьей 15 Конституции Украины и статьей 10 Конвенции. Сам Зеленский жестко критиковал этот закон, пока не стал «Порошенко 2.0». Под запрет попали фильмы и даже мультфильмы, не имеющие никакого отношения к пропаганде.
2. КСУ в очередной раз показал, что превратился в неадекватную опасную для граждан и страны помойную яму, способную нанести непоправимый ущерб национальной безопасности. При Зеленском и его безумных смотрящих из ОП, ситуация стала по-настоящему угрожающей.
3. Давно назрел перезапуск этой институции и инициатива в этом вопросе должна исходить, прежде всего, от нас, правоведов. Необходимо создание института гражданской юстиции (нижняя палата аналог немецкого Юристентаг и Верхняя Палата — Гражданский Конституционный Совет). Эти органы будут осуществлять так необходимый сегодня правовой контроль за раковыми больными государственными институциями, которые уничтожают суверенитет и наносят прямой ущерб народу.
4. Работа над такими институциями уже начата. В качестве альтернативы сегодня опубликую первое решение Гражданского Конституционного Совета по этому же конституционному представлению. Приглашаю всех коллег к его обсуждению в контексте сравнительного анализа с решением «КСУ».
Создание общественной альтернативы Конституционному оставим на совести товарища Невядомского, поскольку автор этих строк имеет весьма отличные взгляды на пути и методы социальных преобразований. Но сама по себе постановка интересная...
Несколько позднее Невядомский развивает свои мысли и дает некоторые комментарии к решению КС:
«Краткие тезисы по решению КСУ, вынесенного по представлению 47 народных депутатов на соответствие Конституции Законов „О телевидении и радиовещании“ и „О кинематографе“. Это дело могло стать основой для формирования и корректировки политики и практики обеспечения национальной безопасности Украины в соответствии с конституционными принципами, а также современными международными стандартами. Вместо этого, в своём решении на 14 листов, львиная доля которого занимают стандартные формальные блоки и ссылки (сплошной бланкет), сущность цензуры не раскрыта абсолютно, национальная безопасность раскрыта поверхностно (позитивистски), без привязки к правам и свободам человека. Фактически ограничились утверждением, что демократия должна защищать себя, но не определили критерии такой защиты (не определена грань, где заканчивается демократия и начинается произвол и узурпация). Не уделили внимания современным подходам к обеспечению национальной безопасности. Оставили без внимания то, что в законе не определены критерии отнесения лиц к Перечню. Не дали оценку тому факту, что СНБО не имеет конституционных полномочий на обращение о включении лица в этот Перечень. Кроме того, не раскрыта взаимосвязь лица, включенного в этот Перечень и содержание аудиовизуального произведения. Нельзя сказать, что в решении совсем нет правильных тезисов, но при этом, совершенно отсутствует оценка соответствия принимаемого государством вмешательства принципу пропорциональности: власть не должна использовать свои полномочия по защите национальных интересов безгранично и бесконтрольно. Такие примеры в истории человечества были неоднократно и заканчивались они всегда плохо».
Автор этих строк не берется комментировать юридические моменты, поскольку для этого требуется специальная подготовка. Но в целом, позиция судьи в отставке, а ныне адвоката Невядомского представляется вполне оправданной.
Собственно, отточенность юридических формулировок — это уже не так важно, и оставим ее юристам. Намного важнее и хуже то, что налицо, повторим, наглая и тупая дискриминация значительной части граждан страны по культурно-языковому признаку.
