«...Яценюк моя помилка, яка буде виправлена», «Я покладала надії на Кличка, але йому та його кримінальному клану, який називається партією „Удар“, вигідніше паралельно з „донецькими“ розтягувати країну. Він маріонетка...». Шокирующие откровения, приписываемые Юлии Тимошенко, взорвали маленький украинский фейсбуковский курятник.
«Топорная работа, нужно сказать. Хотя, среди них есть и подлинные. Неужели подлинное, полное боли, письмо не заметили? Вы плохо знаете и Юлин стиль и Юлин характер», — важно морщит лобик
Оказывается, здесь все вокруг, от Винницы до Бруклина, от сантехника до айтишника, знают Юлю. Если не лично, то заочно. Если не заочно, то ее почерк. Если не почерк, то душу, освещенную суетливо подсунутым огарком свечи (электроэнергия у доморощенных психотерапевтов Тимошенко часто отключена Ахметовым за неуплату).
Сублимировать личностную инертность в фейсбук-гражданскую активность — любимое занятие нашего маленького народца, вырождающегося под гнетом официального неуважения к нему со стороны собственного государства. Нагнули с тарифами — бодро похорохорился в Сети. Обманули в банке — отыгрался за компьютером. Ничего. Спасибо Цукербергу, благодаря которому «Фейсбук» стал огромной бесплатной столовой с массовой кормежкой тренингами личностного роста.
Интересно, процент алкоголиков снижается?
Как быстро здесь все, включая теток-кухарок, всерьез утверждающих, что «Яценюк ведет себя в рамках договоренностей...», превращаются в людей, которые «сами делают выводы» и вообще, оказывается, хозяева своей судьбы.
Тысячи и сотни тысяч этих пустых «боеголовок» каждый вечер с пшикающим высокомерием вгрызаются в свои и чужие маленькие виртуальные мирки. Рассуждают о фейковых письмах. Аплодируют Яценюку, театрально выбросившему жвачку в урну, старательно оставаясь при этом в объективе «случайной» телекамеры. Кличку, научившемуся проговаривать сто бессмысленных слов в минуту к выборам-2015. Не забывают вставлять обязательный теперь для каждого фейсбук-сознательного организма термин «рыги».
О такой мощной, все сметающей на своем пути к победе виртуальной поддержке приятно думать на сон грядущий Юлии Тимошенко, в сердцах написавшей: «...Яценюк і Батьківщина — це несумісні речі, але об’єднання з ним — мій вимушений крок. Він моя помилка, яка буде виправлена одразу після мого звільнення, адже надані мені особисті обіцянки цілком суперечать його діям. На моїх очах відбувається розвал політичної сили, яку я створювала протягом багатьох років. Складається таке враження, що з Арсенієм відбуваються ті ж перетворення, що свого часу з Королевською — він або нічого не бачить навколо себе, або вже контрольований „сім’єю“. А тому прошу вас вгамувати цього „псевдолідера“, а партію і фракцію я реанімуватиму після свого звільнення, після свого виходу звідси. Яценюк мене зрадив. Сьогодні він позбавив роботи найвідданіших мені людей і продовжує це робити за пасивною згодою Турчинова. Яценюк погодився на умови Банкової в обмін на „підтримку“ його в якості єдиного кандидата в президенти. Більше того, під час зустрічей з послами та європейськими політиками він намагається уникати теми мого звільнення... Попри нашу публічну позицію щодо підтримання Асоціації за будь-яку ціну, доводьте нашим європейським партнерам, що без мого звільнення реальна опозиція в Україні буде остаточно знищеною. Спростовуйте їх хибні міркування про Кличка як нового проєвропейського політика, вказуйте на його пов’язаність з олігархічною владою...»
«Фейк! Подстава! Пятая колонна! Не могла она это написать!» — кричат организмы из «Фейсбука». Хватают микроскопы, сравнивают степень нажима и плотность букв. Никого не заботит вопрос, почему эти письма слиты сейчас и кому они на руку: «рыгам», самой Тимошенко, Саурону, Гитлеру... Организмы верят, что после проделок Яценюка и Ко Тимошенко по-прежнему всех любит и рисует им помадой на салфетке алые сердечки. Организмы и сами до сих пор верят тем, кто складывает в свою копилку чужие кости — Юлины, кухарок «из Бруклина», айтишников из Винницы, всех подвернувшихся. Путают сказанное на экспорт и приберегаемое для часа икс.
Организмы уделали уже весь «Фейсбук» испражнениями, но, вот беда, к тому, что происходит в голове Тимошенко, им все никак не приблизиться.
А Юля сидит.
