2025 може увійти в історію як момент, коли поняття «Захід» перестало працювати як єдина політична сила. Про це пише оглядач The Telegraph Френсіс Дірнлі, попереджаючи: 2026-й може виявитися ще гіршим, якщо Європа не змінить курс.
За його словами, символом стратегічної слабкості ЄС став «історичний саміт» наприкінці 2024 року, де лідери знову повторювали мантру про підтримку України, але так і не змогли вдатися до рішучих кроків. Зокрема, Брюссель не розблокував заморожені російські активи, втративши шанс завдати реального удару по Москві, натомість переклав фінансові ризики на європейських платників податків.
"Європа залишила свою долю - і долю України - прив'язаної до доброї волі союзника, який незабаром може виявитися ненадійним", - зазначає автор.
Через рік після цих рішень наслідки стали очевидними. Росія, за словами Дірнлі, відчула безкарність. Гібридні атаки проти Європи посилилися, а інцидент із російським безпілотником у повітряному просторі Польщі змусив НАТО вперше в історії вступити до прямої взаємодії з Москвою.
Паралельно Сполучені Штати демонструють дедалі меншу солідарність із європейськими союзниками. Адміністрація Дональда Трампа, як зазначає автор, відкрито сигналізує про готовність до зближення з Кремлем, регулярно принижуючи європейських партнерів та критикуючи президента України Володимира Зеленського.
Ключовою помилкою Європи Дірнлі називає віру в те, що Росія вестиме переговори сумлінно. Незважаючи на численні докази зворотного, у багатьох столицях зберігається ілюзія, що війна «ось-ось закінчиться» або що нав'язана Києву погана угода буде «керованою».
Аналітик застерігає: російську військову економіку вже перебудовано на довгу війну, а військові витрати Кремля тільки зростають. Це створює потужні стимули немає світу, а продовження агресії. Дірнлі пише: "Режими, які успішно переходять на військову економіку, рідко добровільно відмовляються від неї".
Європейські розвідувальні служби попереджають, що Москва може перевіряти НАТО не лише в Україні, а й у країнах Балтії, розраховуючи на коливання союзників та послаблення дії статті 5. На цьому фоні відмова від принципів суверенітету та права народів на власний вибір, за словами Дірнлі, означає фактичну відмову від демократії.
«Позбавляти людей права обирати своє майбутнє означає повернутися до правил XIX століття», — зазначає він, додаючи, що це створює небезпечний прецедент і для майбутніх конфліктів, зокрема з Китаєм.
Автор робить висновок, що поступки принципам неминуче ведуть до втрати територій та людських життів. Якщо курс не зміниться, у 2026 році кількість жертв лише зростатиме — і зрештою ціна бездіяльності може торкнутися вже не «далеких країн», а самих європейців.
Третя світова на порозі, але Захід не готовий.
