Аналітики мають мало надії, що ініційовані США мирні переговори призведуть до закінчення війни в найближчому майбутньому. Єдиною реалістичною стратегією Києва в нинішніх умовах є економія сил на фронті, нарощування армійських резервів, удари на виснаження по РФ та очікування зручнішого випадку для укладання миру. Про це пише британська The Guardian із посиланням на думки експертів.
Видання зазначає, що Україна, хоч і не має якихось твердих причин з оптимізмом дивитися у 2026 рік, вона все ж таки «далеко не переможена». Нещодавно ЄС погодив позику для Києва у розмірі 90 мільярдів євро, чого вистачить, щоби продовжувати оборону з нинішньою інтенсивністю до кінця 2027 року. Це не призведе до докорінних змін на фронті, але дозволить триматися далі.
На думку журналістів, Росія й надалі утримуватиме ініціативу на фронті, просуваючись уперед, але дуже повільно і з великими втратами. Щоб захопити решту Донбасу, яку Трамп пропонує віддати росіянам просто так, агресору знадобиться рік, або більше, і коштуватиме Росії ще не менше 400 000 убитих та поранених.
Економіст Яніс Клюге оцінює, що Росія продовжує щомісяця набирати приблизно 30 000 новобранців, чого достатньо для поповнення поточних втрат, але, очевидно, недостатньо, щоб рішуче змінити ситуацію. Рівень мобілізації в Україні не відомий навіть приблизно. Хоча публічно називалися показники 27 000 на місяць, справжня цифра, ймовірно, становить лише третину від цього, пише The Guardian. Однак і рівень втрат у Силах оборони теж навряд чи перевищує 10 000 на місяць убитими та пораненими. Причому поранених значно більше, ніж убитих.
Проблемою ЗСУ автори публікації називають виснаження української піхоти, що позначається на здатності тримати фронт. Росіяни просто проникають між нечисленними українськими позиціями. Це створило стратегічну слабкість України. «Після Курської битви Україна, схоже, не має змоги завдати несподіванки на суші», — йдеться у публікації.
Богдан Кротевич, колишній начальник штабу бригади «Азов» та один із найвідоміших публічних критиків того, як Україна веде війну, вважає, що Сили оборони мають «перейти до режиму динамічної оборони» щонайменше на півроку. Замість утримання територій за будь-яку ціну, пріоритетом має стати створення резервів, вважає він.
Окрім поля бою існує й економічний фронт. Росія досягла певних успіхів у руйнуванні української енергетики, проте не схоже, щоб це вплинуло на готовність населення та війська продовжувати опір агресії. З іншого боку, українські удари по Росії стають все більш масштабними. Вони вже викликали значне падіння нафтових доходів Росії (на 34% у листопаді), а тепер Київ розпочав ще й прямі атаки на танкерний «тіньовий флот» Росії.
"Одна з надій для Києва полягає в тому, що Росія якимось чином зламається протягом наступних двох років, хоча після провалу маршу Євгена Пригожина на Москву в країні майже немає безпосередніх ознак опору", - пише The Guardian.
На думку авторів публікації, є реальні шанси на те, що Дональд Трамп припинить підігравати Москві, коли наступного року республіканці програють проміжні вибори до Конгресу.
«Найреалістичніша перспектива для України — це спробувати стримати Росію, у гіршому випадку, на рівні нинішнього майже повного застою, сподіваючись, що, зрештою, щось станеться», — резюмує видання.
Нагадаємо, Зеленський озвучив усі 20 пунктів мирного плану.
