Дуже шкодую, що не всі свої лекції, які проводила для курсу грантрайтерів, я записала. Пораджуся, шукаю і якщо знайду викладу в спільний доступ розділ, яким дуже пишалася.
2 лекції я розповідала історію виникнення міжнародної допомоги та грантів як інструменту. Мені було важливо, щоб слухачі розуміли саму суть інструмента як явища.
Так ось. Спочатку міжнародна грошова допомога один одному була інструментом висловити підтримку державі та отримати від неї зустрічну підтримку при голосуванні, наприклад, з важливих питань у міжнародних радах.
Нормально все рухалося, поки...
Поки що в Африці не трапився голод.
І так усі кинулися Африці допомагати, що вже за кілька років уряди африканських країн зрозуміли — голод, для них вигідніше, ніж його відсутність. Буквально на рівні економіки.
І голод зачастив.... Потім війни... все це замиксувалося з архітектурою пайплайнів, що швидко зростає, освоєння цієї допомоги. Спочатку буквально: місцеві організації були нездатні на реалізацію якісних проектів і Європейські підрядники через страх змушені були виходити на ринок Африки, а потім уже й повертатися не захотіли, таких потоків на Батьківщині їм було не бачити.
З 70-х стали з'являтися цілі системи «реалізаторів міжнародної допомоги», прості підрядники стали «довіреними» організаціями та ініціаторами великих інфраструктурних проектів. Допомога органічно перетворилася на корупцію та вплив.
Завдання місцевої влади було просте, горе та приводів надання допомоги не мало ставати менше. І Африка старалася. То голод, то посуха, то війна, то ебола, бідність… фантазії багато, поле для діяльності міжнародних потоків постійно є.
Потім у сенсі зараз збіглося кілька моментів.
До речі, на мій погляд, саме ці фактори є ключовими у світовій перебудові систем зараз, а саме: зміна поколінь. Покоління, яке створило всі ці пайплайни освоєння міжнародної допомоги (мова про трильйони на рік) зараз досягло поважного фізичного віку 75-90 років. Вони – основа системи і вони… йдуть.
На їхнє місце мали б плавно зайти підготовлені спадкоємці та віддані управлінці. Якби не ... вороги) наприклад Трамп. У Штатах останні десятиліття — демократи освоїли та створили шляхи «підрядів американської допомоги та впливу у світі» прибутки цієї діяльності багато в чому живлять самі клани. Перекрити ці джерела — було крутим, простим рішенням щодо ослаблення ворога.
Україна теж у якийсь момент стала «полем для освоєння допомоги». Саме із боку Америки. Трамп не просто так перекрив нам усі потоки, і річ взагалі не в міжнародних відносинах. Справа у внутрішніх п'явках системи США. Не дарма вони "з усмішкою" шукали в нас втрачені % допомоги. Що їх шукати? вони й самі чудово знають де.
Український уряд тим часом за перші 2 роки війни отямився від безмежних ресурсів, ще рік вони розглядали потенціал цих потоків просто від Європи і ось зараз… ми плавно йдемо за стратегією Нікарагуа.
Біди = гроші. Гроші = освоєння ресурсу європейськими компаніями. Цей другий етап тільки-но почався.
Спочатку це було видно у грантах від ЄС країн, уже з минулого року — все йде безпосередньо на резидентів ЄС, які у нас реалізовують проекти.
Наразі поглиблюється через захід європейських компаній для підготовки проектів відродження. Знаєте скільки коштує ТЕО у них? У районі мільйона євро середня ціна і платить, звичайно, міжнародна допомога.
Далі формула проста, від уряду-біди, від Донорів – допомога, реалізація – якісні, перевірені європейські компанії.
Все показало чудові результати в Африці. Всім.... Крім самої Африки.
Але. Система вже порушена. Трамп обрізав дроти. Зараз зігне міжнародні організації системи ООН, виходячи з них, він підрізає бюджети і знову-таки цим вносить смуту у вибудовані пайплайни. Швидше за все, у найближчі 10 років ми застанемо повну перезавантаження світових рад, особливо, якщо справді станеться ядерка.
Європа з нами ще пограє у цю Африку. У всякому разі, поки є ті хто машинами завозить від них готівку та золото. До речі, саме ці гроші не є об'єктом інтересів — вони лише інструмент. Об'єкт ще готується... відродження!
