В недавньому відео відомого українського історика та блогера Віталія Дрібниці («Vox veritatis») його російський візаві завів мову про новенький «поребриковський» серіал «Князь Андрей», а також поцікавився причинами походу коаліції суздальсько-чернігово-смоленських князів на Київ в 1169 році.
Про те, що серіал цей є недолуга псевдоісторична «клюква», заявляли навіть деякі зет-блогери - ще тоді, коли цей фільм тільки знімали. Наприклад, історичний реконструктор К.Жуков рік тому облив його (серіал) не просто помиями, а чимось більш смердючим – за повну невідповідність матеріальній культурі ХІІ століття. (Любителям пореготати з тупих москальських кіношніків раджу перейти за посиланням сюди).
Однак творців серіалу така нищівна критика не зупинила.
Ба більше! Навіть фенотип суздальського князя в уяві московських кіноділків набув шляхетного «скандинавського» типу – в той час, як «історичний» Боголюбській (наполовину, а може й на три чверті, половець) був більш схожий на сучасного бойового бурята (див. нижче).
Цікаво, що раніше за поребриком особі боголюбного князя приділяли небагато уваги. Малосуздальський сепаратист, кривавий тиран, організатор братовбивчих міжусобиць, який раз по раз приводив половців на Русь, до того ж неодноразово битий на полі бою (на річці Рута в 1151 р., під Новгородом в 1170 р. та Вишгородом в 1173 році), і, врешті-решт жорстоко забитий власними боярами та слугами (боярин Петро Кучка відтяв князеві ліву руку, і той помер від больового шоку та втрати крові) та кинутий на поталу собакам – все це якось мало в’язалось з уявленням про «великого государя». Навіть російський історик ХІХ с. В.Ключєвській вимушено зізнавався, що «…его образ действий возбуждает вопрос, руководился ли он достаточно обдуманными началами ответственного самодержавия или только инстинктами самодурства.» І робив невтішний висновок: «В лице князя Андрея великоросс впервые выступал на историческую сцену, и это выступление нельзя признать удачным».
Так чому ж саме зараз на московії взялися за проект «КНЯЗЬ АНДРЕЙ»? Відповідь очевидна: в 1169 році князю Андрєю (а вірніше, воїнству під орудою його сина Мстислава), вдалось захопити Київ. Ну, як захопити? Кияни без бою впустили суздальське військо в місто, наївно сподіваючись на мирну передачу влади від однієї гілки Мономаховичів іншій («один [на]род»). Однак не так сталося, як гадалося. «Боголюбні» загарбники дві дні безбожно (вибачте за каламбур) «обносили» місто. Але якщо їх теперішні нащадки більше цікавляться сантехнікою, то «діди» скрєпно були більш духовні.
Ось воно! [Пограбували] Київ за два дні!
Саме за цей [ретроспективний] «подвиг», за цю вологу мрію сучасності, теперішні московські кіношники і створили цю розлогу кіноклюкву.
Але хто сказав, що історія ніколи нікому не вчить? Можливо, саме історична пам’ять про березень року 1169 не дала повторити помилку в лютому року 2022?...
На превеликий жаль, пан Дрібниця тему про Боголюбського не підтримав, пославшись не малу обізнаність, а про похід на Київ взагалі висловився, як про таку собі міжусобну князівську війну «всіх проти всіх» (?!). До речі, так же схематично та лапідарно висвітлена тема роздробленості Русі в підручнику історії України для 7-го класу, співавтором якої він є – див. сс.84-89.
Але те, що так-сяк прийнятне для дітей (з дидактичних міркувань), геть не досить для дорослих! Звісно, писати глоріфіковану історію набагато приємніше, ніж про історію втрат і поразок – але на те історія і наука, а не підрозділ пропаганди.
Тому всі, кого цікавлять детальні причини розпаду колись могутньої держави [Київська] Русь (в тому числі і причини походу 1169 року), мають можливість ознайомитись з моєю новою книгою «ГРА [ПРЕ]СТОЛІВ ПО-РУСЬКІ», яка опублікована в київському видавництві «ОВК».
