У резонансній справі з «плівками НАБУ», схоже, з’явився ще один ключовий фігурант — Артем Шило, колишній співробітник СБУ та ексрадник в Офісі президента. Саме його називають ймовірним організатором так званої «папки Міндіча». Масиву досьє на детективів, депутатів, журналістів і посадовців, що нібито містили конфіденційну інформацію та дані з закритих реєстрів.
За словами нардепа Ярослава Железняка, Шило ймовірно координував збір цих матеріалів через БЕБ, нібито спираючись на зв’язки, сформовані під час служби в СБУ.
Це не перший скандал за його участі. Він уже проходить у справі НАБУ щодо ймовірного відмивання коштів на закупівлях «Укрзалізниці», яку нині розглядає ВАКС. Але, як повідомляють джерела, у «плівках НАБУ» роль Шила нібито виходить далеко за межі ймовірного збору даних.
За інформацією джерел, ймовірна роль Артема Шила у справі «Міндічгейт», схоже, не є другорядною. Він ймовірно прямий фігурант і один з учасників тіньового бекофісу. І це підтвердження нібито є на «плівках» НАБУ, де його ім'я нібито згадувалося під час обговорень фігурантів. Він нібито був частиною тіньового бекофісу, де накопичувалися не лише досьє, а й гроші.
Разом з тим упродовж останніх місяців Артем Шило нібито регулярно навідується до детективів. За словами неофіційних співрозмовників, він нібито уклав угоду зі слідством і почав передавати інформацію про високопосадовців.
Від СБУ до рішень у тіні РНБО
Артем Шило починав кар’єру в СБУ і працював там до 2020 року, коли залишив службу з посади в економічному підрозділі спецслужби. Уже за рік він з’явився в Офісі президента як радник. У 2022 році Шило очолив новостворене управління СБУ з контррозвідувального захисту критичної інфраструктури та протидії фінансуванню тероризму. Структуру, яка формувала пропозиції щодо санкцій РНБО. В умовах повномасштабної війни це управління отримало значний вплив, а разом із ним можливості для тиску на бізнес і маніпуляцій санкційним механізмом. Саме цим Шило, ймовірно, і займався.
Офіційно він залишив посаду у 2023 році, але ймовірно продовжував впливати на санкційні рішення поза формальними процедурами.
Санкційна схема: як ймовірно працював «ринок індульгенцій»
Маючи ймовірний вплив на формування санкційних пропозицій, Артем Шило, схоже, вибудував схему заробітку, що трималася на шантажі. Механізм ймовірно був простий — знаходити формальний привід для санкцій, подавати пропозицію до РНБО і використовувати подання як важіль тиску. Компанії опинялися перед вибором — домовитись або зіткнутися з блокуванням активів. Так нібито формувався неофіційний ринок санкцій.
Підприємці розповідали, що до них зверталися люди, які представлялися співробітниками силових структур, і пропонували «вирішити» питання до засідання РНБО. Деякі компанії отримували неофіційні попередження про підготовку санкцій. Сигнали, що фактично перетворювалися на запрошення до переговорів. Бізнесмени також згадували погрози тиском на іноземних партнерів, якщо ті відмовляться від «домовленостей».
Тож не дивно, що журналісти неодноразово звертали увагу на вибірковість санкційних списків. Колишній народний депутат Ігор Мосійчук, раніше заявляв, що рішення РНБО стали джерелом великих хабарів. Його слова, схоже, збігаються з історіями українських та іноземних бізнесменів, які стикалися з натяками на санкційні «ризики».
Це, схоже, підтверджують і журналістські розслідування. Матеріали Bihus.Info, InformNapalm показують, що Шило нібито використовував службові зв’язки для захисту окремих компаній і тиску на інших. Одним бізнесам це дозволяло уникати санкцій або працювати попри формальні обмеження. Іншим — отримувати санкційні рішення, які відкривали шлях до перерозподілу активів.
Цей ймовірний «санкційний бізнес» нібито включав продаж індульгенцій від санкцій і «замовлення» конкурентів через РНБО.
Куратор грального ринку? Як працювала схема в казино
Ймовірний зв'язок Артема Шило з гральним бізнесом вже тривалий час перестав був секретом. Редактор проєкту «Наші Гроші» Юрій Ніколов стверджував, що Шило курує значну частину ігрового ринку. Одного з найбільших грошових потоків у країні. Згодом журналісти «Української правди» зафіксували його на святкуванні дня народження власника охоронної фірми, що обслуговує власника казино «Паріматч».
Шило ймовірно закривав питання від видачі ліцензій до вирішення конфліктів між операторами. Лояльні структури нібито отримували підтримку у вигляді ліцензій, юридичного супроводу та ігнорування перевірок. Нелояльні — нібито тиск, кримінальні провадження, обшуки, інформаційні атаки й загроза санкцій. До останнього, як ми писали вище, Шило нібито мав доступ напряму.
Одна з таких резонансних історій — вихід 1xBet на український ринок після початку повномасштабної війни. Бренд із ймовірними російськими власниками, що ймовірно публічно фінансував російську армію, почав працювати в березні 2022. Це стало можливим завдяки тому, що ліцензію для букмекера отримала українська ТОВ. Згодом журналісти виявили, що вона нібито пов'язана з оточенням Шило. Адвокатська компанія, зареєстрована за адресою структури, створеної Шилом, нібито супроводжувала цей процес. Без негласної підтримки силовиків 1xBet, певно, ліцензію навряд чи би отримав. І майже рік він працював в Україні під час бойових дій. Лише після резонансу, який спричинили журналісти Bihus.Info, ліцензію скасували.
Другий кейс Pin-Up, де роль Шило, схоже, вкотре підтвердилася. Під час затримання номінального власника платформи PIN-UP Ігоря Зотька слідчі вилучили телефон із листуванням та фінансовими документами, де Шило, схоже, фігурує як один із ключових посередників. Водночас PIN-UP ймовірно має російське походження. Реальним власником онлайн-казино, що працює через ТОВ «Укр Гейм Технолоджі» схоже є громадянин РФ Дмитро Пунін.
І ще один факт, який тоді нібито встановило слідство. У телефоні Зотька слідчі нібито знайшли не лише листування із Шило, а й інше, в якому він нібито пересилає росіянам інформацію, схеми та плани щодо санкцій, а також фрагменти кримінальних справ, що обговорювались на закритих засіданнях РНБО та міжвідомчої робочої групи. Тоді й постало ключове питання, яким чином Зотько нібито отримував доступ до документів із грифом «для службового користування»? Ігор Мосійчук прокоментував тоді це так: «Давайте називати речі своїми іменами. Абсолютно не таємниця, що співзасновником PIN-UP із російським бізнесменом Дмитром Пуніним є продажний СБУшник Артем Шило. Той самий Шило, який був радником Офісу президента. І той самий Шило, який домовлявся з суддею Світланою Смик щодо зняття арешту з 2,6 млн гривень онлайн-казино PIN-UP».
Мосійчук також припускає, що Шило міг мати доступ до інформації РНБО не напряму, а через колишніх колег у владних структурах: «Все, що йому було потрібно — це людина в ОП, яка передавала потрібні матеріали», — зазначає він.
У ймовірному листуванні Зотька згадується й нібито «його людина», яка нібито мала йти домовлятися в Мін’юст та Мінфін. За словами Мосійчука, з високою ймовірністю мова йшла саме про Артема Шило. Ключову фігуру, яка нібито поєднувала гральний бізнес, силові зв’язки та вплив на санкційні рішення.
Загалом лише в офісі Міндіча ймовірно знайшли 527 досьє, які нібито збирав Артем Шило. У приватних бесідах та робочих розмовах він нібито використовував це як частину свого іміджу та інструменту впливу. Шило нібито любив підкреслювати, що має «папку на кожного» та активно допомогав друзям і бізнес-партнерам з інформацією по їхнім контрагентам.
За інформацією джерел, найближчим часом йому ймовірно можуть оголосити підозру. Дії, які ймовірно інкримінують Артему Шилу, нібито підпадають одразу під кілька норм Кримінального кодексу. Йдеться ймовірно про незаконне збирання та використання конфіденційної інформації (ст. 182 ККУ), а також про несанкціонований доступ до даних із закритих реєстрів і автоматизованих систем — як самостійно, так і через осіб, що мали відповідні повноваження (ст. 361-2 та ст. 362 ККУ).
