— ... Динаміка незаконного обігу наркотичних та психотропних речовин у Миколаївській області за останні три місяці знизилася на 17 відсотків порівняно з аналогічним періодом минулого року. — Лисий підполковник поправив окуляри і перевернув аркуш паперу. — Розкрито та повністю задокументовано діяльність злочинної групи з ознаками організованості...
— А що ви розумієте під ознаками організованості? — Молодий журналіст у подертих джинсах вальяжно відкинувся на спинку крісла.
— Ознаки організованості... — Есбеушник сталінським прищуром зміряв жвавого газетяра. — Це, дитино моя, коли є єдиний злочинний намір для здійснення протиправного діяння у двох і більше фігурантів у справі...
— Ви маєте на увазі, — посміхнувся хлопець, — що гіпотеза, диспозиція та санкція мають відповідати законам РІКО?
- Чого?! Яка ріка?
Цей діалог відбувся дев'ять років тому під час «круглого столу», присвяченого боротьбі з корупцією та організованою злочинністю, організованого миколаївськими есбеушниками для місцевих журналістів.
Спекотне літо 2005 року — випробування місцевої влади «на міцність». Показушна демократія оранжевих лідерів накрила всю країну. Золотий час безграмотних репортерів та зухвалих газетярів, яким дозволили вимагати від чиновників незручної правди.
Указ Президента України Віктора Ющенка зобов'язав керівників установ усіх рівнів бути «прозорими та відкритими для суспільства». Хто не буде «прозорий», той потрапить у коло «підозрюваних» як замаскований корупціонер.
Легко сказати «прозорими та відкритими», а спробуй це зробити, та ще й у СБУ. На «круглому столі» журналісти ставили питання про оперативні технології виявлення злочинних спільнот, канали інформації, що надходить, і ще про багато речей, які об'єктивно є секретними. У приймальні зам. начальника СБУ всі галасували, і продуктивний діалог не клеївся.
Втомлений підполковник витер лисину хусткою, скривився і грюкнув рукою по столу. Народ замовк.
— Ось ви, шановний, — кивнув журналісту в подертих джинсах, — можна у вас поцікавитися?
— Чи я?
- Так-так, ви. Просвітите, будь ласка, старого, щодо законів рику чи, як там воно правильно звучить?
- РІКО.
- Ось-ось. — оглянув присутніх. — Давайте послухаємо корисну інформацію.
— Закони РІКО... закони РІКО... — Хлопець підвівся з крісла і завмер.
— Не хвилюйтеся, — підбадьорив есбеушник, — розкажіть нам.
— Ну, закони РІКО... закони РІКО... це коли всієї мафії настає кирдик...
— Що настає, вибачте?.. — Підполковник поправив окуляри.
— Кирдику, повний... Як у Штатах. Вони ухвалили закони РІКО і відразу покінчили з організованою злочинністю.
— Прямо таки взяли та покінчили? - підняв брови офіцер.
- Ну так! Вирізали виразку... позбулися мафії назавжди. — Хлопець плюхнувся у крісло. Настала тиша.
— Боюся, шановний, що ви помиляєтеся. — У голосі есбеушника зникла добродушність. — Сполучені Штати Америки завжди боролися з мафією і завжди її генерували у ще більших масштабах. Америка – хитра країна – батьківщина транснаціональної злочинності. «The Racketeer Influenced and Corrupt Organizations Act», що російською мовою звучить, як «Акт з корумпованих і підданих впливу рекету організаціям», який просто називають законами РІКО, не є щепленням для України. Це типово американські ліки. Почитайте про нього на дозвіллі...
Типово американські ліки
1970 року Річард Ніксон — 37-й Президент Сполучених Штатів Америки — зробив дивовижний вчинок. Він змусив конгресменів ухвалити зведення законів The Racketeer Influenced and Corrupt Organizations Act, які відомі в абревіатурі РІКО. Ці юридичні акти боротьби з організованою злочинністю знищили американську мафію як політично значущу силу, і... відправили у небуття самого Ніксона.
Що таке закони РІКО і чому вони працюють ефективно лише у США? Щоб відповісти на ці питання, потрібно коротко озвучити передісторію проблеми.
Організована злочинність з'явилася біля Штатів наприкінці ХIХ — початку ХХ століття і локалізувалася у великих американських містах. Мафіозні клани країни мали етнічну забарвлення і були вузько спеціалізовані (азартні ігри, проституція, контрабанда тощо. буд.). Гангстерські спільноти контролювали спочатку окремі райони і прагнули розширювати бізнес межі своєї географії.
У 1920 році конгресмени прийняли 18 поправку Конституції США, яка встановлювала заборону на продаж, виробництво і транспортування алкоголю. Почалася тринадцятирічна епоха «сухого закону», яка оформила розрізнені бандитські організації у загальнонаціональний синдикат.
До кінця 60-х років минулого століття злочинна спільнота вже контролювала величезні сегменти національної економіки. Гангстери підкорили галузеві профспілки та увійшли до керівництва Американської Федерації Праці (АФТ). Мафія почала фінансувати вибори до конгресів штатів та активно просувати своїх губернаторів. За обережною статистикою ФБР організовані клани налічували у своїх лавах понад 50 000 чоловік, а річний оборот нелегального бізнесу сягав 150 мільярдів доларів.
У своєму посланні до конгресу Річард Ніксон заявив: «...Через кілька років Америці загрожує перетворитися на одну злочинну корпорацію, де приймати закони, здійснювати правосуддя та контролювати фінанси будуть гангстери. Постало питання: чи? Чи ми їх, чи вони нас!».
Закони РІКО (у рекордно короткий термін) пройшли необхідну процедуру та були схвалені депутатами обох палат.
Метою прийнятих юридичних актів проголошувалося: «...Викорінення організованої злочинності у Сполучених Штатах Америки за допомогою посилення вимог закону при зборі доказів, криміналізації нових діянь, посилення покарань, що призначаються, та застосування інших юридичних засобів до нелегальної діяльності, пов'язаної з організованою злочинністю».
Ця декларативна гіпотеза розшифровується широкою диспозицією нормативного акта. Закони РІКО охоплюють: порушення державних статутів щодо азартних ігор, вбивства, викрадення, навмисного підпалу, крадіжки, хабарництва, здирництва, тіньової діяльності, дій, пов'язаних з наркотичними речовинами або хімікатами, фальсифікації банкрутства та відмивання грошей.
Список злочинних діянь, що потрапляє до статуту РІКО, довгий. Це і рекет, і фальшивомонетництво, і грабіж із насильством, і шахрайська діяльність, і фальсифікація страховки, і... все, що пов'язане з постійним незаконним вилученням прибутку організованими спільнотами людей.
Звід РІКО не дублює аналогічних кримінально-правових актів у законодавстві США. Своїм вістрям він спрямований на злочинні організації загалом, а не проти їх окремих членів.
У законі дається чітке визначення поняття "злочинна організація". Звучить воно так: «Будь-яке індивідуальне, партнерське, корпоративне, асоціативне чи інше легальне об'єднання, спілка чи група осіб, пов'язаних фактично, хоч і без юридичних підстав». Системність протиправного дії передбачає скоєння організованою групою двох «сигнальних» злочинів протягом десяти років.
Припустимо, біржовий маклер за вказівкою клієнта безпідставно (минаючи реєстратора) завищив/занизив котирування цінних паперів двічі поспіль за період у десять років. Його шахрайські дії одразу підпадають у диспозицію РІКО. Цей торговець сяде у в'язницю за фінансове шахрайство вже не на 8 років, як того вимагає просте кримінальне законодавство, а на 20 – за системною санкцією законів РІКО.
Однак американські законодавці не стали тупо посилювати покарання. Вони націлили правові акти РІКО не так на конкретної людини, але в протиправні зв'язки між окремими людьми, дії яких підпорядковані єдиному злочинному задуму.
Якщо член організованої групи (чиновник-хабароотримувач, бухгалтер підприємства, менеджер, секретар, водій тощо) не співпрацює зі слідством — у його сім'ї конфіскуються всі активи, включаючи законно придбані.
Конфіскуються вкрадені, але відмиті гроші у цінних паперах, банківських рахунках, коштовностях, автомобілях, будинках, яхтах, меблях та... одязі. Майно, переписане на родичів (хоч до сьомого коліна), теж відбирається до казни для відшкодування збитків потерпілим, оплату судових витрат та розумних гонорарів адвокатам.
До «трусів», звісно, нікого не роздягають. Сім'ям мафіозі залишають соціальний мінімум — житло, якусь машину, необхідні речі, але... забирають усі кошти, за допомогою яких можна відродити злочинний корпоративний бізнес.
Однак, якщо член угруповання співпрацює зі слідством і дає свідчення в суді проти своїх босів, то такий «сумлінний фігурант» звільняється від кримінальної відповідальності, конфіскації майна та, за потребою, може бути включений до державної програми захисту свідків.
Це дуже сильно працює. Простий піхотинець — тригермен може відправити за ґрати всю організацію і... за государів рахунок провести безбідно решту життя з сім'єю «у глухій провінції біля моря».
У США закони РІКО виявилися ефективним інструментом, тому що позбавили організовану злочинність економічної бази. Вже 1973 року п'ятеро ватажків кримінального клану Гомбіно, яких 20 років поспіль не вдавалося посадити за ґрати, були визнані винними та отримали довічне ув'язнення. Легальні активи гангстерської родини (3,5 мільярда доларів) конфісковано до державної скарбниці.
1975 року відбувся гучний судовий процес над американськими коронерами. Найбільша банда нью-йоркських поліцейських у повному складі (172 особи) опинилася на лаві підсудних. Четверо копів здали всю організацію, забезпечивши світле майбутнє собі та своїм сім'ям.
Поліція у Нью-Йорку стала нормальною. Рівень злочинності у місті за десять років знизився наполовину. У Південний Бронкс, де раніше білій людині не вдавалося прожити і 20 хвилин, почали возити туристичні групи.
Багато європейських держав намагалися скалькувати американський досвід боротьби з організованою злочинністю та корупцією, але... не вийшло. p align="justify"> Процесуальне наповнення актів РІКО суперечать правовому менталітету тих законодавців, які все життя сповідували принципи романо-німецької цивілістики та кримінального права.
Усі країни пострадянського простору та Україна, зокрема, сьогодні несміливо намагаються користуватися інструментами «американської хірургії» для боротьби з корупцією та організованою злочинністю на своїй території.
Чому?
Внутрішньовидова боротьба за корупційний ресурс
В Україні нині діють кілька законів та підзаконних актів, які регулюють боротьбу з організованою злочинністю. Можна їх перерахувати: «Про організаційно-правові засади боротьби з організованою злочинністю», «Про боротьбу з корупцією», «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» (стаття 51), укази Президента України «Про Координаційний комітет по боротьбі з корупцією та організованою Координаційного комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю», «Про невідкладні заходи щодо боротьби зі злочинністю», «Про додаткові заходи щодо зміцнення законності та правопорядку», «Комплексна цільова програма боротьби зі злочинністю на 1996-2000 роки», постанова Закону України „Про боротьбу з корупцією“ та Національну програму боротьби з корупцією».
Правових актів набралося стільки, що їх можна кодифікувати, усуваючи дубляж і заповнюючи бланкетні зони новими параграфами. Однак у жодному з перерахованих законів не зазначено поняття «організована злочинна група».
Так, наприклад, стаття 1 Закону України «Про організаційно-правові засади боротьби з організованою злочинністю», дає визначення організованої злочинності як «сукупності злочинів, які скоюються у зв'язку з утворенням (створенням) та діяльністю організованих злочинних угруповань».
Тобто, законодавець (навмисне?) виводить природу організованого характеру злочинів із їхньої загальної суми. Цей правовий абсурд досі є в українській юриспруденції. Постає питання: кому це вигідно?
Популярний російський публіцист, доктор економічних наук та директор Інституту проблем глобалізації Михайло Делягін у своєму недавньому інтерв'ю агентству «СІА-ПРЕС» відверто заявив: «На всьому пострадянському просторі сьогодні триває боротьба, яку помилково називають „боротьбою з корупцією“. Це неправильно. Скрізь триває люта битва з окремими корупціонерами. Тому що грошей стає менше, причому не лише у народу, а й у тих, хто його грабує. Це правда. І у них виникає конкуренція за корупційний ресурс.
Найжорстокіша боротьба — не міжвидова, а внутрішньовидова. Ось тигр із антилопою не бореться, він її просто їсть. І, навпаки, два тигри, коли їм починає антилоп не вистачати, вбивають один одного у битві за їжу. Те саме відбувається у людей.
Незважаючи на те, що антикорупційні скандали тихо спускаються на гальмах, не створюючи проблем для політичної верхівки, ми таки спостерігаємо, що якусь кількість корупціонерів звільняють, а то й саджають у в'язницю, але... не тому, що вони „не по чину взяли“, а тому, що крадуть не системно. Або вони крадуть від імені тих кланів, які видавлюються з цієї сфери. Тобто відбувається централізація корупційних потоків. Елітам вигідніше позбавлятися людей, звільняючи мисливські угіддя для корупційного полювання».
Важко заперечити фахівцю, який оперує цифрами з відкритих джерел про сучасну українську дійсність.
Внутрішньовидова боротьба за корупційний ресурс у провінції сьогодні набуває найхимерніших форм.
У суботу 26 січня 2008 року Миколаївський міський голова Володимир Чайка (нині покійний) у своєму кабінеті виявив цілий арсенал підслуховуючої техніки та відеокамеру. Ось так просто прийшов на роботу і знайшов хитро заховані мікрофони. Ніколи не шукав, а тут вирішив подивитись і... одразу натрапив.
На поверхні це дійство виглядало так: обурений мер запросив журналістів, влаштував публічний розгляд, потім сів у машину, швидко поїхав до Києва та повернувся назад.
Все відразу стало на свої місця. Справу про незаконне прослуховування спустили «на гальмах». Начальника УБОЗу зробили «стрілочником» і непомітно перевели працювати до однієї зі структур Київського главку.
Через шість років, з висоти часу, закулісна картинка цього «шпигунського скандалу» бачиться приблизно так. На стіл начальника Миколаївського УБОЗу поклали кілька оперативних донесень про «мишачу метушню» депутатів міськради навколо питань про відведення земельних ділянок у межах міста. Конкуруючі групи бізнесменів, використовуючи зв'язки, «напружили» убопівців та поставили прослуховування у кабінеті градоначальника. Зловмисники хотіли вбити двох зайців: визнати незаконними відведення землі, які лобіював міський голова, та звинуватити останнього у хабарництві. Потім передати слідчі матеріали до суду.
Оперативники отримали всі офіційні дозволи на встановлення апаратури та розмістили мікрофони. Однак нічого не вийшло. Відбувся витік оперативної інформації. Володимир Чайка прийшов на роботу і одразу виявив мікрофони. Довелося меру терміново їхати до столиці («втрясати проблему»). Великі дядьки у Києві його пожурили і... вирішили зберегти заслуженій людині «угіддя для корупційного полювання».
А ось першому заступнику начальника Головного управління Державного земельного агентства у Миколаївській області Віталію Лепеху, який попався на хабарі у 585 тисяч доларів, не пощастило. У нього відібрали «заповідні угіддя» та відібрали назавжди. Не пощастило і директору комунального підприємства «Миколаївська ритуальна служба» Віталію Бреку, не пощастило... Багатьом не пощастило.
За останні дев'ять років у новинних cайтах колишнього корабельного краю вдалося нарахувати 197 «невдачливих» чиновників, яких відсунули від корупційного ресурсу конкуренти.
Газета «Бізнес» від 26 квітня 2010 року навела оцінки соціологів та правоохоронців того обсягу хабарів, які виплачували українські домогосподарства чиновникам різних структур. 2009-го корупція по всій країні зібрала 40 мільярдів гривень. Внесок Миколаївської області у цю злочинно організовану економіку становив близько 800 мільйонів гривень.
Багато криміналістів вважають, що корупція в Україні набула тотальних масштабів. Продажність судів, чиновників виконавчої вертикалі та всього законодавчого корпусу вже не вилікують жодних законів РІКО.
Механічне перенесення американської хірургії в українську правову реальність лише прискорить захоплення країни одним могутнім кримінальним кланом та надовго поховає надію простих людей на справедливий світоустрій.
Звід законів РІКО ефективно працює там, де давно існують незалежний суд, стійкий баланс гілок влади та панують правові аксіоми: «перед законом усі рівні», «те, що не заборонено законом, дозволено», «закон зворотної сили не має», «ніхто не несе покарання за думки» тощо.
Майданні марафони сьогоднішньої України націлені на набуття саме цих громадянських цінностей. Одна частина населення хоче їх отримати задарма в ліберальній Європі, друга — задарма в авторитарній Росії. І лише мало хто вважає, що жодні «американські», «європейські», «російські» рецепти не вилікують українське суспільство від відсталості, лінощів і вічного прагнення здобути свободу, рівність і справедливість за чужий рахунок.
FAQ
Що таке закон RICO та чому його називають «американською хірургією» проти злочинності?
Закон RICO був створений у США для боротьби не лише з окремими злочинами, а й із цілими злочинними структурами та мережами. Його механізм дозволяє притягати до відповідальності організаторів схем, доводячи системність злочинної діяльності, а не лише окремі епізоди.
Чи може Україна використати принципи RICO для боротьби з корупцією та організованою злочинністю?
Україна поступово розширює інструменти протидії організованим злочинним групам, проте експерти вказують на складнощі з кваліфікацією та доказом системного характеру таких злочинів. Ефективність моделі, схожої на RICO, залежатиме не лише від нових законів, а й від роботи правоохоронної та судової системи.