Видання «Останній Бастіон» оприлюднило резонансне розслідування, фігурантами якого стали відома суддя Октябрського райсуду Полтави Лариса Гольник та її чоловік Ігор Гавриленко. Журналісти виявили, що гучна медійна кампанія подружжя, яка позиціонувалася як боротьба з ворожими наративами, нібито насправді ведеться через ресурси з ознаками фіктивності та за безпосередньої підтримки осіб, які перебувають під слідством СБУ за підозрою у співпраці з РФ.
Історія розпочалася з публікації колонки Ігоря Гавриленка, у якій озвучувалися закиди на адресу «Останнього бастіон». Допис Гавриленка спершу з’явився на шпальтах «Української правди», але згодом був передрукований сайтом Вадима Рабіновича і став масово тиражуватися «зливними» ресурсами. Одним із ключових ретрансляторів став ресурс hab.media. Журналісти вирішили перевірити цей майданчик і з’ясували, що він нібито має всі ознаки інструменту для інформаційного шантажу: сайт не має офіційної реєстрації ЗМІ, а у контактах вказана неіснуюча адреса.
Щоб остаточно переконатися у специфіці роботи ресурсу, редакція «Останнього Бастіону» провела слідчий експеримент, надіславши запит щодо умов видалення однієї з публікацій.
«Ми написали на цей сайт із запитанням, як зняти публікацію. Як виявилося, рішення суду для цього не потрібне, достатньо 3500 USDT. Без зайвих слів: крипта, гаманець, видалення. Тобто бренд "Українська правда" тепер стоїть в одній обоймі з інфо-рекетирами, які за 3,5 тисячі доларів готові розмістити або видалити будь-який бруд», - зазначає головний редактор «Останнього Бастіону» Геннадій Сікалов.
Однак ймовірна фінансова нечистоплотність майданчиків, де піаряться «антикорупціонери», виявилася лише верхівкою айсберга. Значно більше занепокоєння у розслідувачів викликала особа, яка активно просуває публікації Ігоря Гавриленка у соціальних мережах. Головним «амбасадором» текстів чоловіка судді нібито виступив такий собі Ігор Лейбман. Для широкого загалу це прізвище маловідоме, проте для правоохоронців та медіа-експертів він нібито є фігурою з виразним проросійським бекграундом.
Згідно з даними розслідування, Лейбман тривалий час працював у медіа-обслузі одіозних політиків Вадима Рабіновича та Євгена Червоненка. У мережі навіть збереглися фото часів Майдану, зроблені з квартири Червоненка, яка використовувалася як база для «тітушок». Показово, підкреслює Сікалов, що «патріотична» колонка Гавриленка паралельно з’явилася і на особистому сайті Рабіновича. Ситуація стає ще серйознішою, якщо врахувати, що у 2022 році, під час повномасштабного вторгнення, проти Лейбмана нібито було відкрито кримінальне провадження за виправдання збройної агресії РФ. Він також адмініструє низку Facebook-спільнот, де роками нібито системно просувалися антиукраїнські наративи.
Журналістам також вдалося встановити ймовірний юридичний зв'язок цього «піарника» зі справами про державну зраду на найвищому рівні. Захисником Лейбмана нібито виступає адвокатка Жанна Гулько. Вона ж представляє інтереси Олега Кулініча – ексголови управління СБУ в АР Крим, якого офіційно звинувачують у державній зраді та роботі на російську ФСБ. Такий ланцюжок зв’язків ймовірно створює небезпечний прецедент, коли рупором родини української судді нібито стає людина з орбіти ворожої агентури.
«Ситуація виглядає шизофренічно. Чоловік судді пише колонку, начебто викриваючи "російську пропаганду", а розганяє цю колонку реальний підозрюваний у справі про російську пропаганду Лейбман на пару з сайтом-вимагачем. Це якийсь Еверест малоумства, але подружжя Гольник-Гавриленко успішно підкорило і цю вершину», - коментує парадокс Геннадій Сікалов.
Він зазначив, що ймовірна співпраця родини діючої судді з мережею, що курується людьми, нібито пов’язаними зі звинуваченими у держзраді, напевно, є загрозою національній безпеці та закликав СБУ встановити, чи свідомо суддя Гольник та її чоловік користуються послугами такої медіа-мережі, чи їх використовують «в темну» для легалізації проросійських елементів в інформаційному просторі.
«Слідчим час вивчити феномен співпраці "антикорупціонерів" з ворожою агентурою. Бо 3500 USDT – це ціна зняття статті на смітнику. А яка ціна репутації судді, що змішалася з цим брудом? Здається, нульова», - підсумовує Геннадій Сікалов.
Нагадаємо, раніше головред «Останнього Бастіону» повідомляв, що суддівське подружжя нібито відстежувало переміщення членів його родини за допомогою системи «Аркан», яка адмініструється ДПСУ, і опублікували дані про перетин кордону колишньою дружиною і дитиною. Журналіст зазначив, що з огляду на те, що він є речником партії «Дія», мова, напевно, йде про політичне переслідування, і він вже звернувся до ДБР із заявою про злочин.