Сьогодні Україна є державою зі змішаною формою правління, а саме парламентсько-президентською республікою, за якою повноваження Президента обмежені парламентом. Україна вперше стала парламентсько-президентською республікою в період Помаранчевої революції 8 грудня 2004 року. Тоді Верховна Рада України IV скликання проголосувала за збільшення повноважень парламентарів з 4 до 5 років, контроль законодавчої гілки влади над керівниками силових структур і судової гілки влади, до якої входило призначення генпрокурора, а також голови Служби безпеки України. Ключовою зновелою стала відповідальність парламентської коаліції за формування уряду і його діяльність. Попередньо в період Президентства Леоніда Кучми з 1994 по 2004 року Україна була Президентською республікою, а Конституція від 28 червня 1996 року на думку експерта з конституційного права Олександра Москалюка давала можливість концентрувати владу в руках голови держави.
Після приходу до влади Віктора Януковича в результаті конституційного перевороту відбулося повернення до президентської форми правління, яка проіснувала до 22 лютого 2014 року. Виглядає на те, що парламентсько-президентська форма правління була повністю дискредитована після приходу до влади Володимира Зеленського і партії «Слуга Народу» в 2019 році.
Провладна монобільшість в складі 254 депутатів зробила парламент залежним від бажань Офісу Президента і його керівників Андрія Богдана і Андрія Єрмака. Остаточну непридатність інститут президентства в Україні продемонстрував у 20 роки XXI століття, коли глава держави Володимир Зеленський, який згідно 18 пункту статті 106 Конституції України є очільником РНБО, не впорався з викликами пандемії COVID-19 і як гарант територіальної цілісності несе втрати у зв'язку з повномасштабною агресією Російської Федерації. Він вдався до самозаспокоєння і обману своїх співвітчизників, попередньо проігнорувавши попередження американської військової розвідки про загрозу великого вторгнення РФ, про яке публічно попереджав керівник ГУР МО України генерал-лейтенант Кирило Буданов.
У чому перевага парламентської республіки? Парламентська республіка передбачає посилення відповідальності виконавчої гілки влади, яку формують парламентарії. Контроль парламентської коаліції над урядом передбачає політичну стабільність, яка є запобіжником від авторитарних тенденцій і посиленням довіри громадян до влади. Головним в парламентській республіці є спікер парламенту, або прем'єр-міністр.
Парламентськими республіками/монархіями є такі країни як Австрійська Республіка, Німеччина, Швейцарська Конфедерація, Сполучене Королівство Великої Британії і Північної Ірландії, Угорська Республіка і інші країни Європейського Союзу, які мають у ньому більшість. Вони є прикладом зрілої демократії, окрім Угорщини, яка страждає від проросійського уряду на чолі з Віктором Орбаном, який 12 квітня 2026 року програє парламентські вибори.
Серед експертної спільноти найпалкішим прихильником парламентської республіки є журналіст і політичний оглядач Віталій Портников. На його переконання, перехід до парламентської форми правління є небезпечним для авторитаризму. Він наголошує на тому, що нині в більшості українців розмови про парламентську республіку викликають огиду і обурення, але в цьому полягає загальнонаціональне одужання.
Процес переходу України до парламентської форми управління не буде швидким. Можна спрогнозувати, що на ближчих виборах парламентську республіку в Україні одна буде пропагувати одна з новостворенних політичних сил. Вона буде орієнтована на парламентські і місцеві вибори. Запит на подібні партії серед українського виборця буде закономірним, бо інститут президентства в незалежній Україні має ознаки банкрутства. І нині діючі корупційні скандали в оточенні В. Зеленського сприяють поглибленню кризи довіри.
Якою може бути Україна в якості парламентської республіки? Президента обиратиме парламент, і його роль матиме церемоніальний характер. Його функції обмежуватимуться прийомом вірчих грамот від послів, їх затвердження в тій чи іншій країні, за попереднього згодою МЗС, а також помилуванням громадянам за згодою міністерства юстиції і державної пенітенціарної служби. Законодавча гілка влади на чолі зі спікером стане головною в країні, а голова Верховної Ради представлятиме Україну на міжнародній арені.
Парламентська коаліція відповідатиме за формування, призначення і діяльність уряду, який йому підзвітний. Керівники державних установ, на кшталт Національного банку, Ради з питань телебачення і радіомовлення, а також представники судової влади призначатимуться ВРУ, але за попередніми рекомендаціями Кабміну.
Місцеве самоврядування буде більш незалежним, а депутати місцевого рівня отримуватимуть зарплату. В країні буде створено земельний банк. Її очолить голова парламенту разом з керівниками силових відомств, включаючи головнокомандувача Збройних сил України.
Перехід до парламентської форми правління лише збільшить наші шанси на членство в Європейському Союзі і НАТО. Якщо ми хочемо повернути довіру до законодавчої і виконавчої гілки влади, ми маємо зробити цей крок, щоб стати інституційно сильною державою.