Згідно з даними ресурсу YouControl від 7 жовтня 2025 року євроскептична партія «Наш Край» перебуває в стані припинення. Ліквідатором партії за іронією долі і законодавства стане її лідер Олександр Мазурчак, який має повністю припинити діяльність партії до 8 грудня цього року. Тут ми підходимо до логічного питання, хто забере електорат заборонених проросійських сил, який осиротів у політичному сенсі?
Нещодавно в українських медіа розгорнулося буремне обурення, спричинене інтерв’ю журналу Forbes Сергія Тігіпка, який в минулому був керівником партії «Сильна Україна», і заступником голови ПР в 2012-2014 роках. Це було сприйнято як сигнал до повернення к публічну площину політиків режиму Януковича.
Також масла до дискусії додав Олексій Арестович, який в 2020-2023 роках був радником голови Офісу Президента і щодо якого вже 1 травня 2025 року Володимир Зеленський ввів санкції на 10 років. Останній в інтерв’ю похресниці диктатора Путіна Ксенії Собчак, яке було записане у Лондоні, сказав, що готовий віддати РФ Крим, Херсонську, Запорізьку, Донецьку і Луганську області задля умовного миру в Україні. Також він обіцяє ефемерний захист російської мови і церкви московського патріархату.
Чому ці події викликають міркування про потенційне повернення проросійських політичних проєктів, хай у замасковано му вигляді, до українського простору? Таку перспективу не раз називали експерти та політичні оглядачі.
Отож, у інтерв’ю Сергій Тігіпко вирішив нагадати для себе як про великого підприємця, який вже не займається політикою і забутий в українському суспільстві. Водночас. не можна виключати того, що менеджери з бізнес-імперії С. Тігіпка можуть з’явитися в списку партії «Розумна політика» Дмитра Разумкова, який працював з ним в 2010-2014 роках. Таким чином в партії Д. Разумкова може бути група політичного впливу С. Тігіпка, який лобіюватиме свої бізнесові інтереси, попередньо профінансувавши нову політичну силу.
О. Арестович, який з 2023 року перебуває за кордоном, в черговий раз зробив щось схоже на «постріл по горобцях» з підігріванням російському режиму, давши відоме інтерв’ю. Загалом, О. Арестович є особою з нечіткою і непослідовною політичною позицією. Він вдало підлаштовується під політичну ситуацію незважаючи на політичне спрямування, того чи іншого політичного гравця. Йому не важливі партійні кольори, бо він переслідує корисний інтерес, демонструючи це публічною підтримкою, маючи політичну інтуїцію. У випадку з інтерв’ю К. Собчак О. Арестович свідомо спровокував українську аудиторію перевіривши її реакцію, а також намагався прощупати електорат «какая разница».
Але ключовою проблемою в Україні О. Арестовича є його «санкційний стан». А у РФ він може повторити шлях колишнього парламентаря від уже згаданої ОПЗЖ Іллі Киви, якого вбили 6 грудня 2023 року в Одинцово. Він не потрібний Путіну і його оточенню, бо є нестабільним у своїх діях і переконаннях. Він зник з рейтингів довіри населення, і тому не може розрахувати на електоральну підтримку. Його публічна поведінка демонструє його як маргінала.
Колишній лідер забороненої ОПЗЖ Юрій Бойко, який сьогодні є головою депутатської групи «Платформа за Життя та мир»(ПЗЖМ) втратив рейтинг серед дезорієнтованого виборця. American Political Services дає йому 1,7 відсотка підтримки виборців. До того ж Ю. Бойко перебуває під санкціями РНБО, і це стало приводом для розпуску групи 19 січня 2025 року. Ю. Бойко разом зі своєю групою є заручниками провладної монобільшості «Слуг народу», яка використовує їх для голосування за ті чи інші закони. Важелем тиску на них є арешт нардепів Нестора Шуфрича і Олександра Пономарьова в 2023 році, яких звинувачують у державній зраді на користь РФ як країни-агресора.
Загалом сьогодні офіційно зареєстрованими проросійськими партіями залишаються партія «Відродження», яка в 2020 році влилась в партію Ігоря Палиці «За Майбутнє», «Партія Миру та Розвитку» Вадима Новинського і «Перемога Пальчевського». Дві останні політичні сили отримали по 14 і 62 мандати в регіонах. Сам А. Пальчевський час від часу дає інтерв’ю в Ютуб, коментуючи ситуацію в Україні. До О. Арестовича А. Пальчевський ставиться вкрай негативно, тим самим підкреслюючи свою ситуативну, проукраїнську позицію. В. Новинський після окупації 20 травня 2022 року 57 округу в місті-герої Маріуполі склав депутатський мандат і втік за кордон. Проти нього порушено кримінальну справу за розпалювання релігійної ворожнечі і державну зраду. Слід нагадати, що В. Новинський є головним політичним протектором РПЦ МП.
Можна зробити висновок, що наступна «латентно» проросійська партія в Україні може бути проектом Російського ФСБ ГУР МО, а також служби зовнішньої розвідки. Лідер цієї євроскептичної сили натепер є фантомом, який до цього часу не був відомий українському політикуму і виборцям. Це дуже логічний хід подій, бо сучасна Росія приходить в Україну виключно двома шляхами. Перший шлях - силовий, де російські військовослужбовці жорстоко порушують кордони незалежної держави, публічно грабуючи і вбиваючи цивільне населення, разом з Росгвардією, яка придушує проукраїнський спротив на окупованих територіях.
Другий – політичний, через виборчу дільницю. Попередньо агенти впливу РФ проводять успішну ідеологічну роботу, спекулюючи на питаннях захисту російської мови, культури, церкви, історії, а також дешевого російського газу від російського «Газпрому». Їх інструментами залишаються медіа, духовенство і дезорієнтований виборець вже згаданих Ю. Бойка, О. Мазурчака і С. Тігіпка, який без вагань погодиться на їх союз з Юлією Тимошенко і Дмитром Разумковим.