Дмитро Разумков, Олексій Гончаренко і Анна Скороход природні союзники

Сьогодні спільнота експертів загалом сходить на тому, що підготовка до повоєнного виборчого сезону вже триває. Це пов’язано з тим, що більшість українського населення усвідомила: ймовірність корейського сценарію припинення війни з Росією зростає. Відверто проросійський табір політичних партій в Україні офіційно заборонено, а провладна партія «Слуга Народу» готується до правоцентриського ребриндингу, яка, за припущеннями, матиме назву «Блок Зеленського».

Спробувати перехопити частину електорату «Слуг народу» може один із головних творців монобільшості і колишній «голос» Володимира Зеленського на президентських виборах 2019 року Дмитро Разумков. Після перемоги В. Зеленського і старту виборів до ВРУ 27 травня 2019 року Д. Разумков став номінальним лідером партії, а вже 29 серпня був обраний спікером парламенту від «СН». Підкреслимо, що у фракції слуг він був всього кілька годин, як голова парламенту ставши позафракційним, але формально залишався їх лідером до 10 листопада 2019 року, що за регламентом є грубим порушенням.

Після своєї відставки у жовтні 2021 року Д. Разумков став остаточно позафракційним і створив міжфракційне об’єднання «Розумна політика», до якого увійшла частина «Слуг народу». Нині відкриття сайту «Розумна політика» свідчить про те, що партія Д. Разумкова буде новим гравцем, а він сам після 24 лютого 2022 року, активізувався в соціальних мережах, дбаючи про свою впізнаваність. Здебільшого Д. Разумков фокусується на соціально-економічних питаннях.

Нагадаємо, що Дмитро Разумков колишній регіонал, який після перемоги В. Януковича з 2010 по 2015 роки працював з лідером «Сильної України» Сергієм Тігіпко. У «ПР» він провів 4 роки з 2006 по 2010, коли регіонали були на підйомі. У 5 скликанні ВР з 2006 по 2007 рік працював помічником-консультантом народної депутатки від «Партії регіонів» Валерії Матюхи. Як досвідчений політехнолог він знає методи, щоб заохотити виборця заборонених проросійських, політичних сил, на кшталт ОПЗЖ, або «Партії Шарія». Також на електоральному човні Д. Разумкова можуть опинитися виборці ВО «Батьківщина». Аргументувати ми можемо це тим, що спільними рисами біло-блакитних регіоналів і біло-сердечних батьківщинівців  завжди були проблеми ЖКГ і пенсії. Зараз Д. Разумков намагається перехопити Ю. Тимошенко в  цьому питанні. Так в одному зі своїх відео на ютуб-каналі «Розумна політика» на засіданні ради він критикує проєкт бюджету на 2026 рік, не погоджуючись з тим, що пенсіонерам підняли пенсію на 234 грн. Маніпулюючи на цій темі, він пропонує проголосувати альтернативний  законопроєкт, де пенсія, начебто, зростає в два рази. Наскільки, питання риторичне.

Його союзниками по партії може стати А. Скороход і О. Гончаренко. А. Скороход є першою депутаткою, яку виключили з монобільшості через внутрішні конфлікти з однопартійцями. 3 липня 2020 вона є членом групи партія «За Майбутнє». Під час конфлікту А. Скороход з колишніми однопартійцями Д.Разумков спробував розрядити обстановку і не критикувати колегу. Д. Разумков знає, як співпрацювати з колишніми однопартійцями.

Анна Скороход активно критикує чинну владу в медіа, тим самим дбаючи про збереження впізнаваності серед українських виборців. У своїх виступах вона фокусується на питаннях мобілізації, яка, на її думку, призводить до катастрофічного погіршення демографічної ситуації в Україні.  До широкомасштабного вторгнення від неї можна було почути висловлювання на захист георгіївської стрічки, яке вона зробила 30 грудня 2020 року в ефірі телеканалу НАШ. Також у 2019 році вона підтримувала розведення військ в зоні АТО/ООС. Незважаючи на такі моменти, А. Скороход слід віднести до політиків центриського спрямування. Проукраїнським аспектом її діяльності є головування в парламентській ТСК, де вона розслідувала ситуацію у Львівській національній академії сухопутних військ Збройних сил України імені Петра Сагайдачного. Скандал стався через незаконне відрахування одного з курсантів, який скаржився на неуставну поведінку серед офіцерського складу щодо курсантів академії. Очевидно, що на таких кейсах А. Скороход заробляє бали серед проукраїнських виборців.

Олексій Гончаренко є достатньо відомим парламентарієм з багажем досвіду у «Партії Регіонів», якій він віддав дев’ять років. До 2014 року він як «твердий» регіонал підтримував Віктора Януковича, але 19 лютого 2014 року вийшов зі складу «Партії Регіонів» і «перевзувся» в правоцентриста, приєднавшись до БПП/ЄС Петра Порошенка. Вже 11 років він є членом партії «Європейська Солідарність» і очолює Одеську обласну організацію.

З 2022 року О. Гончаренко розвиває мережу культурно-освітніх центрів «Гончаренко-центр». У керівництві мережі О. Гончаренку допомагає його оточення, а саме помічник Олексій Потапський і депутат вже згаданої Одеської міської ради Петро Обухов (раніше обраний за списком ПР до облради), а також депутат Одеської обласної ради від партії «За Майбутнє» Сергій Паращенко. Основним донором Гончаренко центрів є засновник UkrLandFarming Віталій Бахматюк, який у 2002-2006 роках був депутатом Івано-Франківської міської ради від «Соціал-демократичної партії України (об’єднаної)».

О. Гончаренко активно критикує владу, зокрема в питаннях мобілізації. Наслідком цієї критики є використання відео його соціальних мереж на російському телебаченні. Такі кроки грають на користь Російської Федерації як країни-агресора.

Приєднання А. Скороход і О. Гончаренка до «Розумної політики» Д. Разумкова лише піде їм на користь. Політехнологічні навички Дмитра Разумкова, які допомогли йому привести Володимира Зеленського і слуг до влади, допоможуть їм використати лівоцентричні настрої, яким давно і успішно користується Юлія Тимошенко, яка є лідером вже згаданої ВО «Батьківщина».

Д. Разумков не повернеться до формату Юрія Бойка, Сергія Тігіпка, або Володимира Зеленського зразка 2019-2022 років, бо розуміє, що часи «Партії Регіонів», «Сильної України» і «Слуга Народу» закінчилися. Він здатний об'єднувати людей з різних політичних таборів і зможе співпрацювати з такими політиками як А. Скороход і О. Гончаренко, які не мають достатньої кількості, медіа ресурсів, людей і спонсорів для самостійного політичного життя.