Проводячи в будинку будівельні роботи, потрібно враховувати не лише технічні аспекти, а й оформлення нормативної документації для їх узаконення. Процес легалізації та перелік потрібних документів відрізняється в залежності від того, які саме зміни вносяться.
Порядок дій при узаконенні
На практиці достатньо часто під поняттям “перепланування приватного будинку” мають на увазі роботи, що підпадають під категорію “реконструкції”, і навпаки. Перепланування включає зміни, що проводяться без втручань в несучі конструкції будинку. Тобто це перенесення чи демонтаж внутрішніх перегородок, влаштування нових дверних отворів в некапітальних стінах тощо. Для проведення таких робіт оформлювати дозвіл не потрібно, але таке самочинне перепланування має бути належним чином узаконене. Для цього проводиться технічна інвентаризація будинку, після чого виготовляється актуальний технічний паспорт з внесеними в об’єкт нерухомості змінами. Якщо при переплануванні змінилося співвідношення щодо загальної і житлової площі, додатково потрібно внести нові дані до державного реєстру. В цьому випадку новий техпаспорт і витяг з держреєстру стануть результатом узаконення перепланування будинку.
Для легалізації перепланування приватного будинку слід підготувати наступні документи:
- паспорт та код платника податків (всіх співвласників нерухомості, якщо такі є);
- документ, що підтверджує право власності на будинок і земельну ділянку;
- старий техпаспорт.
Значно складнішим процесом, який потребує отримання дозвільних документів, є узаконення реконструкції. Тобто при проведенні робіт, які зачіпають несучі конструкції будинку і розширюють його геометричні форми. Самовільна реконструкція є незаконною, тому дозвіл на неї потрібно отримати до проведення будівельних робіт. Процедура узаконення реконструкції будинку передбачає:
- розробку проєктної документації;
- укладання договорів про проведення авторського та технічного нагляду;
- подачу заяви до Державної інспекції архітектури та містобудування (ДІАМ) разом з проєктом та документами про право власності;
- отримання дозволу від ДІАМ на проведення реконструкції;
- виконання будівельних робіт згідно з проєктом;
- оформлення нового технічного паспорта;
- реєстрацію декларації про введення будинку в експлуатацію (у випадку будинків від 300 кв. м потрібен акт введення в експлуатацію та сертифікат відповідності);
- внесення даних про право власності до держреєстру та отримання витягу з нього.
Як перепланування, так і реконструкція мають проводитися за спільної згоди всіх співвласників будинку. В деяких випадках це питання доводиться вирішувати через суд, наприклад, якщо хтось із співвласників не згоден або проживає за кордоном.
Через процедуру узаконення доводиться проходити не лише при самостійному внесенні змін. Також легалізувати перепланування і реконструкцію варто, якщо будинок був придбаний чи отриманий у спадщину, а технічний паспорт не відповідає фактичному стану об’єкта нерухомості. Вчасне узаконення дозволить уникнути складнощів у майбутньому та спокійно розпоряджатися своїм нерухомим майном.