Що ви чули про феномен квадробіки? Це новий тренд, який все більше захоплює наших дітей. Інформації в Мережі не так багато, а підлітків у масках лисичок та кішечок на вулицях можна зустріти все частіше. Що це — нешкідлива субкультура чи тривожний дзвінок для батьків? Давайте поговоримо про підводні камені.
Навесні цього року російські підлітки стали одягатися в костюми тварин, ходити рачки і гарчати. У TikTok завірусилися ось такі ролики, а батьки з подивом почули, що їхні дітки відтепер – квадробери. Одні сприймають це як хобі та гру, інші з жахом згадують про фуррі, що нявчать на уроках і потребують лоток. І питають мене, що з цим усім робити.
Квадробіка поєднує в собі фізичну активність та елементи косплею. Основоположником її як «виду спорту» (сумнівно, але окей) став японський спринтер Кеничі Іто. На початку 2000-х він придумав шість способів пересування в стилі мавпи, в 2008-му встановив рекорд, пробігши стометрівку рачки за 18,58 секунди. 2014 року його рекорд побив інший японець, Кацумі Тамакосі, а 2022 року чемпіоном став американець Колін Маклур. Але до ігор наших дітей усі ці спортивні досягнення мають мало відношення.
Сучасні квадробери наслідують конкретний звір, з яким себе ототожнюють. У русі сформувалися свої установки та вимоги до зовнішнього вигляду (атрибутика).
айдіть на маркетплейси і ви легко знайдете великий асортимент уніформи і наборів для самостійного декорування масок, до яких діти підбирають штучні хвости, накладні лапки і вуха. Наприклад, російський «Озон» на запит «квадробіка» вже видає понад 2 тисячі товарів. Найпопулярнішими тваринами вважаються кішки, лисиці, собаки та вовки.
Особливий вплив субкультура сьогодні має на школярів молодших класів: дітей віком від 7 до 12 років. Все більшої популярності серед них квадробіка набуває, в тому числі, завдяки платформі TikTok.
Що думають психологи?
У психіатрії є поняття клінічної лікантропії, що описує стан, коли людині здається, що вона перетворилася на тварину. Її відносять до психозу, і найчастіше вона супроводжує шизофренію та психотичну депресію. Лікантропічний марення також може викликати інтоксикація хімічними речовинами, що змінюють свідомість.
Зрозуміло, у разі квадробіки йдеться зовсім не про це. У моєму розумінні, загрозу скоріше представляє лійка, спрямована на те, щоб втягнути здорових дітей у теріантропію. І ось тут починається найцікавіше.
У якийсь момент на додаток до масок і хвостиків дитина починає вити, рити землю, бігати рачки і навіть кусатися — ідентифікувати себе з твариною, яку наслідує. Приблизно це сталося у травні у парку Листопаду, коли 11-річна дівчинка, яка вважає себе кішкою, напала ззаду на восьмирічного хлопчика.
На відміну від фуррі, що розглядають образ тварини як персонажа, на чию роль вони на якийсь час вживаються, теріани стверджують, що це їх природний стан. Вони об'єднуються у групи та спільноти, шукають друзів у соцмережах за теріотипами. Як і всі прогресивні віяння людства, це безумство звичайно ж прийшло до нас з найцивілізованішої частини світу, де давно вже з'явився форум Therian Guide і навіть онлайн-енциклопедія Therian Wiki.
У 2016 році учасники спільноти теріан провели опитування і з'ясували, що більшість приєдналися до субкультури у віці 12-15 років. Але є в ньому і діти від восьми років, і дорослі дорослі дядьки за сорок. Для них навіть придумали окремий термін greymuzzle. Що я як мама думаю про залучення дітей та дорослих мужиків із явними психічними відхиленнями в одну спільноту, сподіваюся, пояснювати не треба.
Сумежна субкультура фуррі, якщо що, вже цілком офіційно зараховує себе до ЛГБТ-руху (тому, що міжнародний і заборонений). У кожного з її представників є фурсона - вигаданий антропоморфний образ тварини, що має такі характеристики, як стать, вік, характер і гендер. За нешкідливими аватарами звірят у чатах найчастіше ховаються дорослі тітки і дядьки з цілком реальними дисоціативними (і не тільки) розладами психіки.
Наприклад, у російському «ВКонтакте» зростає кількість невеликих закритих спільнот за образом і подобою, а з 2022 року теріани набирають популярності у російськомовному TikTok. Все це я вже бачила три роки тому, коли «нешкідлива субкультура» буквально поглинула наших дітей у свої райдужні сітки, а дівчата-підлітки, які «просто грають у ЛГБТ», у якийсь момент почали вимагати звертатися до них чоловічими іменами і виходити у вікна. Тепер про феномен "епідемії трансгендерності в TikTok" говорять вже цілком відкрито.
Тому вкотре закликаємо батьків уважніше ставитися не стільки до подібних захоплень дітей, скільки до споживаного контенту та спільнот, до яких вони в межах цих захоплень примикають. І нагадую: часто таким дивним способом вони намагаються привернути вашу увагу до їхніх проблем із позиціонуванням себе у суспільстві та самотності. І ваше завдання цей момент не прогаяти.