Адвокат Мортон Олпорт з австралійського Хобарта практично ніякого внеску в науку не вніс, проте в середині ХІХ століття примудрився заробити собі репутацію «провідного вченого колонії». Тепер археологи дізналися, як йому це вдалося.
У руках заступника директора Університетського зоологічного музею в Кембриджі Джека Ешбі опинилися листи, які Мортон Олпорт відправляв до Австралії та Європи. Причому, як пише дослідник у журналі Archives of Natural History, датоване це листування виявилося тим періодом XIX століття, коли процвітав геноцид тасманійських аборигенів і щосили йшло полювання на тилацинів, яке в результаті призвело до вимирання цих сумчастих ендеміків регіону.
А все тому, що ранні британські поселенці вважали тилацинів та тасманійських аборигенів на заваді колоніальному розвитку, тож «узаконене насильство з метою викорінити і тих, і інших» стало відповіддю на проблему. 1830 року британські поселенці на Тасманії навіть встановили нагороди за винищення корінних народів острова та тілацинів.
Розшифровуючи старовинні рукописи, Ешбі виявив, що Олпорт називав себе «основним експортером» останків тасманійських аборигенів до Європи і ясно давав зрозуміти, що сам керував пограбуванням могил. У міру того, як популяції скорочувалися, попит на останки в музеях і приватних колекціях західного світу зростав, і Олпорт постарався задовольнити цей попит.
Наприклад, до Кембриджського університету у 1869-му та 1871 роках адвокат надіслав найбільшу колекцію тілацинів. Також у його «посилках» були останки останнього тасманійця, який помер 1869 року. Причому Олпорт, як стверджує дослідник, розпорядився понівечити тіло аборигена.
Археологи продовжать вивчати роль Олпорта у винищуванні людей і тварин, але вже зараз вони зізнаються, що сама по собі історія, коли держава спонсорує геноцид тилацинів та аборигенів Тасманії, виставляючи їх винуватцями того, що з ними сталося (вони просто не змогли впоратися з сучасним. світом»), шокує.