В этом году накануне Пасхи обострились две конфликтные ситуации – в Одессе и в Кривом Роге.
Как пишет об этом УНИАН: «Цього року напередодні Великодня в Україні загострення набули дві конфліктні ситуації – в Одесі та у Кривому Розі. В Одесі міська влада попри заяви православних не відмінила Гуморину у страсний четвер. Друга ситуація – у Кривому Розі: конфлікт між ОАО «Кривбасзалізрудком» та ВАТ «Суха Балка» у використанні залізничних колій. І керівництво «Сухої Балки» має намір вивести працівників на мітинг до Криворізької міськради… у Страсну п’ятницю, 2 квітня.
Речник Української православної церкви Київського Патріархату єпископ Євстратій (Зоря) напередодні Великодня висловив свою точку зору з цього приводу: «Страсний тиждень починається 29 березня і завершиться святом Світлого Христова Воскресіння, яке цього року християни західного і східного обрядів відзначать 4 квітня. Страсна седмиця або Страсний тиждень - шість днів Великого посту перед Великоднем, присвячені спогадам про останні дні земного життя Ісуса Христа, Його стражданням на хресті, смерті й похованню. У ці дні Церква закликає до переосмислення свого життя, до глибокої молитви, смирення та каяття, уникнення веселощів та сварок. Між тим, напередодні Великодня у деяких регіонах України розпалюються не аби які пристрасті. Зокрема, напередодні Страсного Четверга Одеса розділилась на прихильників і супротивників святкування Гуморини. При цьому одна сторона наполягає на дотриманні традицій, інша ж, сприймає рішення Одеської міської влади не відмовлятися від Гуморини - як виклик православним, і запевняє, що на тих, хто веселиться і розпалює пристрасті у Дні Великої скорботи – чекає кара Божа.
Водночас у Полтаві міська влада з розумінням поставилась до релігійних почуттів віруючих і перенесла фестиваль сміху і студентський карнавал, що традиційно відбувається 1 квітня - на червень.
Попри те у Кривому Розі керівництво підприємства «Суха Балка» прийняло рішення посилити конфлікт із «Кривбасзалізрудком», і саме у день розп'яття Ісуса Христа – у Страсну П’ятницю, вивести працівників на мітинг до Криворізької міськради. Від такого цинічного знущання над споконвічними християнськими традиціями, як це відбувається у Кривому Розі, люди у відчаї.
Ми несемо відповідальність тільки за те, що у наших силах, у нашій змозі. Якщо те, що відбувається від нас не залежить, то ми за це відповідальності не несемо, а несуть ті, від кого цим подіям, залежить бути. Церква ж закликає проводити Страсні дні у святості, у побожності, у благочесті. Але якщо зовнішні сили протистоять цьому, то люди не мають впадати у відчай. Тому що і самі події страждань Христових показують, що Господь йшов віддати себе в жертву за гріхи людей, а люди в цей час насміхалися, били Його по щоках, вимагали його смерті, хоча Він ні якого зла їм не зробив. Тому немає нічого дивного, коли у той час, коли християни згадують найважливіші події історії християнства, зовнішній світ починає збурюватися, виникають конфлікти і непорозуміння. Але якщо є можливість не брати участі, або не проводити ці акції - якщо людина не знаходиться у вимушеному стані, то вона повинна від подібного віддалятися. Зрештою, кожна людина відповідає сама за себе. Те що всі грішать не знімає персональної відповідальності за гріх із кожного, і у кожної людини є право вибору. Людина повинна вибирати, що для неї важливіше. І якщо людина робить правильний вибір, то вона може і знайти можливість для того, щоб цей правильний вибір реалізувати. Тільки кам’яне серце не рушиться, коли чує про страждання Христа, про те, як він був зраджений, несправедливо осуджений і розіп’ятий на хресті. І коли все це ми згадуємо, то серце наше зворушується і ми сповнюємося тими благочестивими почуттями, які належить мати кожному християнину.
Як церква ставиться до таких ініціатив, і що робити у такому випадку працівникам, які у разі відмови у мітингу можуть втратити роботу?
Якщо людина вимушена бути присутньою на подібних мітингах, то цілком може внутрішньо залишатися відсутньою на такому заході, тобто не віддаватися йому душею. Молитися можна будь де, і не в храмі. Для цього можна не знати напам’ять всі церковні молитви, достатньо короткої: «Господи помилуй!». І у себе в серці в душі промовляти і згадувати про Спасителя, про його страждання.
Чи може Церква вплинути на подібні ситуацій, посприяти уникненню конфліктів в Страсний тиждень?
Вплинути на таких керівників Церква не може. Тільки їхнє сумління, свідомість може підказувати їм як слід робити правильно. Нам залишається лише одне - щоб Господь дав нам розуміння як нам правильно діяти. І з одного, і з іншого боку конфліктної ситуації. Тому що всі ми як люди можемо помилятися і робити щось через нерозуміння. Не треба бачити ні в кому ворогів. Християнам слід молитися за всіх, а за тих, хто зазнає спокус – особливо, щоб Господь допоміг їм ці спокуси подолати».
