Україні вже цієї осені загрожує енергетична криза та підвищення тарифів на електроенергію - саме такий висновок зробили вітчизняні експерти Центру дослідження корпоративних відносин “Енергетична безпека і політична ситуація в Україні”. Стрімке підвищення світових цін на нафту – до 60 доларів за барель (а дехто прогнозує й до 100$ до кінця року), відсутність чіткої політики у вітчизняному паливно-енергетичному комплексі, а також російська монополія на українському ринку нафтопродуктів, – все це загрожує Україні черговою енергетичною кризою, пов’язаною зі стрімким зростанням цін на енергоносії. Причиною цього є невизначеність на енергетичному ринку, а також невиконання довгострокових програм по розвитку паливно-енергетичного комплексу (ПЕК) та структурі балансу енергоносіїв.
Характерним є те, що однією з причин неминучого підвищення енерготарифів експерти називають інфляцію. Тут вони повністю розходяться у поглядах з урядом, який відмічає регулярне її зниження.
Але якщо найближчим часом не буде розроблено чітку і узгоджену енергетичну політику, то Україну чекає друга енергетична криза. Перша – почалася у квітні і була пов`язана з підвищенням цін на бензин. Погіршення відносин з Росією може також негативно позначитися на розвитку кризових явищ у ПЕК – оскільки розвинені вітчизняні мережі нафто- і газопроводів, які забезпечують постачання газу і нафти в Україну й транзит російських енергоносіїв до країн Європи, можуть стати “архімедовим важелем” всеукраїнської економічної кризи. На українську газотранспортну систему припадає близько 90% загального обсягу експорту російського газу до країн Центральної та Західної Європи, що за рахунок оплати транзиту бартером щороку забезпечує близько 30% потреб України “у блакитному паливі”. Однак, у березні цього року російська компанія “Газпром” заявила, що розрахунок за газ має здійснюватися не на бартерних умовах, а на суто грошових. Тому “Газпром” має намір підвищити тарифну ставку за транзит газу, а також ціну на газ, який Україна купуватиме в Росії, до європейського рівня – з 50$ за тисячу кубометрів до 160$. Як відомо, стосунки між Україною і Росією в “газовому питанні” досить напружені. У червні поточного року “Газпром” зробив заяву, що з українських підземних сховищ протягом зими-весни поточного року зникло 7,8 млрд. куб. м природного газу, який належить Росії, та вирішили зарахувати його як оплату за транзит територією України. 11 липня у звіті “Нафтогазу” перед Урядом України був поданий повний пакет документів, які підтверджують наявність російського газу в українських сховищах, який будь-якої миті готові відкачати на експорт до Європи на запит “Газпрому”.
Уряд та прем’єр Юлія Тимошенко запевняють, що всі проблеми, які стосуються “блакитного палива”, вирішено. Міністр палива та енергетики Іван Плачков разом з головою "Нафтогазу" Олексієм Івченко доповіли про укладені контракти на додаткове постачання в Україну 11 мільярдів кубометрів газу з двома російськими компаніями: “Транснефть” – 6 млрд. та “Росукренерго” – 5 млрд. Ще одну угоду було підписано 17 липня між “Газпромом” та “Нафтогазом”, згідно до якої 2,55 млрд. куб. м газу з підземних сховищ будуть вважатися оплатою за транзит російського газу територією України. Згідно з договором, Росія має збільшити об’єм транспортування “блакитного палива” до країн Європи територією України. Але, незважаючи на те, що ціна закупівлі становила 50$ за тис. куб. м, деякі експерти вважають, що угода з “Газпромом” може містити цінову загрозу. Оскільки, згідно з нею, ціна на газ була рекордно високою (“Росукренерго” викупило у “Газпрому” з українських газосховищ газ за ціною 125$ за тисячу куб. м). Враховуючи цей факт Росія може найближчим часом збільшити ціну на газ для України.
Якщо ж ціни на російський газ зростуть, це передусім позначиться на промисловості, особливо на енергомісткій – хімічній, частка якої в українському експорті складає 12-15% і є однією з найважливіших ланок у народному господарстві та важкій промисловості. Позначиться зростання цін і на металургійній промисловості, що є однією з головних наповнювачів бюджету, та на гаманці пересічного громадянина, адже зростуть тарифи на комунальні послуги. Не обійде криза і аграрний сектор, а також мале та середнє підприємництво. Саме тому необхідно якнайшвидше врегулювати співробітництво з основними постачальниками природного газу в Україну, аби вирішити питання із цінами та темпами їх зростання, що забезпечить їхню стабільність (чи передбачуваність у зростанні). Річ у тім, що таке зростання ціни від “Газпрому” з одночасною відмовою від розрахунків за транзит бартером змусить українських споживачів закупати щороку додатково газ за цінами не нижче європейських, або хоча б туркменських чи казахських. Зауважу, що річне споживання газу в Україні близько 80 млрд. кубометрів, тому компенсувати дефіцит за рахунок Туркменістану технічно просто не можливо. Постає питання – а де брати решту і за якими цінами? Хоча прем’єр-міністр вже цікавиться спорудженням газопроводу з Ірану через Туреччину й по дну Чорного моря до України – але наскільки технологічно реальний сам проект газопроводу, коли його буде здано до експлуатації і як це вплине на ситуацію з паливом цієї осені та зими?
Що ж до постачання газу з Туркменістану, який за словами урядовців вирішить усі проблеми, “Нафтогаз” провів низку переговорів і було укладено контракт у червні цього року, за яким ціна “блакитного палива” становитиме 44$ за 1 тис. куб. м., а не 58, як це було дотепер. З 1 липня розрахунок за туркменський газ здійснюється грошовими коштами, а не українськими товарами за підвищеними цінами. Отже, уряд не зміг подолати одночасної системної кризи в стосунках зі своїми традиційними газовими партнерами. Відсутність комплексного підходу до проблем газового ринку, на жаль, зруйнувала систему особливо вигідних для України клірингових розрахунків із Туркменістаном.
Ще одним документом, який було підписано, стала угода про збільшення обсягів “інвестиційного газу”, який наша країна отримає як оплату за виконані роботи у Туркменістані. В Угоді зазначено, що у 2005 році Україна отримає 5 млрд. кубометрів природного газу, що стосується 2006 року, то обсяг інвестиційного газу становитиме 6 млрд. куб м. Але слід зауважити, що така ціна є лише на туркмено-казахському кордоні – а скільки він буде коштувати після транзиту через Казахстан та Росію – це не повідомлялося.
Невизначеність також з електроенергією. 93% вітчизняних експертів вважають, що найближчим часом буде підвищено тарифи на електроенергію, що пов’язують зі зростанням світових цін на енергоносії, а також з переходом Росії на європейські ціни по відношенню до України. Також значною передумовою кризи в енергетичній сфері може слугувати виведення з роботи блоків АЕС, які вичерпали термін експлуатації, а також необхідність добудови нових компенсуючих потужностей й проведення програм безпеки й модернізації існуючих блоків. Деякі експерти відмічають, що діючі тарифи, рівень яких є результатом штучного стримування внутрішніх споживчих цін на енергію, мають бути приведені у відповідність з ринковими параметрами цін на енергоносії. Вони стверджують, що енергетика не може функціонувати за старими тарифами. Експерти говорять про те, що національна комісія регулювання електроенергетики України планує найближчим часом підняти ціни для населення: на електроенергію на 20%, на природний газ на 25% . Також очікується збільшення тарифів на 3-6% на електроенергію для великих підприємств. На думку експертів, для попередження енергетичної кризи в Україні необхідно зробити більш відкрите формування тарифів на електроенергію, збільшити відкритість діяльності обленерго, а також залучати додаткові західні інвестиції в енергетичну сферу.
За словами першого віце-прем’єр-міністра Анатолія Кінаха дефіциту електроенергії в Україні немає, а є навіть її надлишок, що пов’язане з введенням в дію двох енергоблоків на Рівненській і Хмельницькій атомних електростанціях. Але ж четвертий блок на Рівненській АЕС відключений, і підключать його, можливо, лише наприкінці вересня. Як зазначає, перший віце-прем’єр, - вітчизняні тарифи на електроенергію та природний газ найближчим часом переглядатися не будуть, щоб не погіршити умови та не знизити конкурентноздатність української економіки. А що буде робити уряд, коли зростатимуть світові ціни на енергоносії? Це питання залишається відкритим.
І ще одне. 25 липня 2005 року Президент України Віктор Ющенко підписав Указ № 1123/2005 "Про заходи щодо вдосконалення державного управління вугільною промисловістю", відповідно до якого Міністерство палива та енергетики України реорганізовано шляхом виділення із його складу Міністерства вугільної промисловості України. Що це означає? Кабмін має реорганізувати Міністерство палива та енергетики України, вирішити питання щодо розміщення Міністерства вугільної промисловості України та забезпечення його діяльності, а також визначити перелік об'єктів державної власності, що передаються в управління Мінвуглепрому. Тобто напередодні опалювального сезону потрібно хоча б півроку для формування міністерства, приміщень, вирішення проблеми загальної координації, знову актуальним стане створення посади віце-прем’єр-міністра з питань ПЕКу.
Електроенергетика, вугільна та газова галузі – це взаємозв’язаний комплекс. Ціни на вугілля, в принципі, можуть впливати на ціни на електроенергію. Відповідно, необхідне комплексне управління, комплексне бачення, комплексна стратегія. Як фахівець, можу сказати, що великого економічного ефекту можна досягти тільки через об’єднання шахт з підприємствами енергетики, які використовують не найліпшої якості вітчизняне вугілля. На сьогодні цю проблему могло б набагато краще розв’язувати єдине міністерство, а не декілька міністерств.
Наскільки своєчасним є утворення Мінвуглепрому? Опалювальний сезон потребуватиме нарощування під нього обсягів енергетичного вугілля. А тим часом у новому міністерстві відбуватиметься розподіл портфелів і звикання до крісел...
Питання енергетичної кризи в Україні на сьогодні є досить суперечливе та гостре. Саме тому перед українським урядом стоїть чітке завдання подолання всіх негараздів для вирішення проблеми.