Річ в тому, що судових перспектив практично немає ніяких. По-перше, сама заява достатньо огульна, і тут найбільше, що можна вимагати, це наклеп, здійснений через засоби масової інформації, який привів до якихось там політичних наслідків тощо. Навіть якщо би вдалося добитися судового розгляду... Ну, буде офіційне рішення суду з вимогою спростування в ЗМІ такого твердження Юлії Тимошенко, але, як правило, такі справи глушаться, з’являються додаткові відомості в суді, які роблять справу не просто неперспективною, а дають судді можливість використати положення про відхилення розгляду справи. Наприклад, представник Кабміну приведе той факт, що проводяться перевірки у „Нафтогазі”, які проводило СБУ, знову таки, майже воєнізованими методами, і це може бути використано як підстава для суду, щоб не розглядати справу, оскільки немає ще прямих доказів чи там були такі факти, чи не були. Хоча будь-які заяви про зраду України, зраду національних інтересів – це вже виходить поза межі тих звинувачень, які можуть бути знайдені внаслідок таких розслідувань. Хочу нагадати, що зрада – це безпосередня агентурна робота проти своєї держави на користь інших держав.
Єдина, за що можна зачіпатися Республіканській партії, це щодо неадекватного трактування, яке має особливо образливу форму. Але я не вірю в те, що наші суди оперативно і активно розглянуть цю справу.