Проблема в тому, що за 15 років незалежності ми не навчили владу поважати журналістів. Ми залишилися, певною мірою, підручними для влади, якщо це державні видання, або для олігархів. Ми залишилися просто слугами.
Але все ж таки, люди, які є першими особами держави і називають себе європейцями, повинні тримати своїх дітей в „ежовых рукавицах”, строго, щоб вони не підводили своїх батьків.
Не повинен хлопчик в 19 років ганять по Києву на дорогій машині в бідній країні. Не може так бути. Можна бути багатим в заможній країні. В країні злиднів це буде завжди викликати відповідну реакцію, особливо якщо тато чи мама публічні політики. Треба просто бути до цього морально готовим.
Я вже не кажу про те, що нашого брата – „четверту владу” – треба таки нарешті навчитись поважати. Не знаю… Можливо для кандидатів в депутати або в президенти треба ввести спеціальні курси.
Якщо вже пішов у прозору політику, то будь готовий до всього и „нервы свои зажми в узду и не охай, и не ахай”. Я за пресу завжди говорю різко, бо мені це болить. Я не вважаю, що журналіст в чомусь переборщив. Просто треба виховувати своїх дітей належним чином. Не треба, щоб вони „світилися” на дорогущих машинах і в дорогих ресторанах.