Україна поволі стає звичайною європейською бюргерською країною, яка слідкує за життям царствених осіб на шпальтах бульварної хроніки. Відмінність від Європи в даному випадку - це те, що в Україні інформація не призводить до наслідків.
Нова влада вже довела, що по рівню корумпованості вона не відставатиме від влади попередньої, але інформація про зловживання сучасних владоможців не призводить до якихось наслідків. Коли міністр Червоненко літав в Монако на приватному літаку якихось своїх приятелів - російських бізнесменів - за європейськими мірками це ознака корупції, але жодної комісії створено не було.
Коли губернатори та міністри-сумісники у Парламенті незаконно голосували за бюджет, тобто за власне фінансування-це також пряма корупція, але ніщо так і не змусило Президента до яких-небудь дієвих кроків. За умов нехтування самою владою законів наївно думати, що неприглядна інформація стосовно членів родин чиновників впливатиме на кар’єру цих політиків. Ставлення населення до тих чи інших політиків не завжди раціональне. Одним хочуть довіряти, іншим - не хочуть довіряти, і ця віра не завжди корелюється зі справжнім моральним обличчям політиків.