Хронологія агресивності Росії йде ще з давніх-давен. Ще з Московського князівства та царства часів Івана IV Грозного, коли цей кровожерливий московський цар способами підкупів казанських ханів та в результаті агресії підкорив Казань і Астрахань (1552, 1556). Кров’ю і вогнем завоював Сибір.
Однак неодноразові зазіхання на Прибалтику, Крим і Кавказ цього ненажерливого психопата й людожера Івана Грозного не мали особливого успіху.
Інший цар московітський, а затим і російський “імператор” Пьотр Пєрвий продовжував активні агресивні дії проти багатьох народів, у т.ч. й проти українців, Козацьку державу яких він підступно і підло практично перетворив на свою колонію. А “імператриця” Росії Єкатєріна Вторая довершила закабалення українського народу, знищивши назавжди бунтарську Запорізьку Січ, а також “приєднала” Крим до Росії.
XIX століття принесло наївним народам Кавказу визволення від одних агресорів — Ірану й Туреччини — та криваве й найтриваліше закабалення зажерливішим агресором — імперською Росією, яка й досі тримає в міцній узді багатонаціональний Кавказ, жорстоко придушуючи найменше незадоволення, яке спонтанно виникає щоразу через спротив маленьких, але надзвичайно гордих і свободолюбних горців.
Здавалося, минуле століття — найкривавіше — принесло для багатьох народів світу жадану свободу. Розпався й могутній Совєтський Союз — різновид Російської імперії, але новітня Росія, що на словах сповідує демократичні принципи, не скористалася повчальними уроками кривавої історії і продовжує свою традиційну агресивну експансіоністську політику, завдячуючи своїм не менш кровожерливим правителям — нащадкам більшовицької Чека-ОГПУ-НКВД-КГБ.
XXI століття вступило в нову фазу проявів агресії в різних кінцях світу. З одного боку, США зазіхає на весь Близький Схід, розв’язавши несправедливу війну проти Іраку. Розробляє свої агресивні плани проти ісламського Ірану. А з іншого — новітня Росія з властивою їй підступністю, не об’являючи війни, бомбардує незалежну демократичну Грузію під виглядом захисту “російських” громадян в Південній Осетії та в Абхазії.
Отже, нечуваний цинізм у зовнішній політиці двох найбільших імперіалістичних держав — США і Росії — набуває нового й небезпечного розвою.