На завершальному етапі сесії у сесійному залі виникли події, яких ніхто не чекав. Обурення надзвичайне з питань нібито ясних і зрозумілих. На мій погляд, і керівництво уряду, і учасники цих подій могли би заздалегідь багато про що домовитись і розв‘язати. Проблема полягала в наступному: зрозуміло, що комуністи, в будь-якому випадку будуть виконувати свої зобов‘язання перед тими, хто їх підтримує в фінансовому плані. З точки зору їх замовників, входження України в ВТО – неприйнятне.
Тому треба було, безумовно, провести урядові персональні консультації з керівництвом цілої низки фракцій. Відбувся лише один контакт з шістьма фракціями відразу. Розмови в такому форматі, як правило, є не зовсім зрозумілими для одних в одних моментах, для других – в інших. Йдеться про професійне відпрацювання з парламентом, знаходження аргументів, які уряд завжди знаходив.
Фактично, я би сказав, що хтось підставив Президента, привівши Віктора Андрійовича на непідготовлене питання до парламенту. Хто це зробив, мені невідомо.