Є певне відчуття тривоги. Я сьогодні розмовляв з окремими керівниками областей.
Скажімо в Луганській області, як повідомив мені голова Луганської обласної ради, біля судів зібралися від 50 до 100 людей, які не мають можливості проголосувати, оскільки їх не виявилося у списках. Суди їм співчувають, кажуть, що, справді, Конституція має визначальне значення, вона має перевагу над законами, але водночас кажуть, що Президент України ветував відповідний закон.
На Західній Україні, як мене поінформували, суди приймають відповідні рішення. Я вважаю, що суди мають, і на моє переконання, зобов'язані прийняти рішення керуючись Конституцією. Люди, які мають право голосу, які проживають на тій чи іншій території мають проголосувати на відповідних виборчих дільницях. Тим більше, що є всі застереження проти того, щоб не було зловживань, оскільки відмітка буде ставитися в паспорт тим людям, які проголосували за рішенням суду.
Я звертався до Президента, і вважав за необхідне, щоб це рішення було підписано. Тим більше, що воно діяло під час президентської виборчої кампанії. Тим більше, що Центральна виборча комісія пропонувала і просила Президента також підписати закон. Я не розумію, хто радив з цього приводу. Я не хотів би, щоб у нас були звинувачення, що люди не могли проголосувати.
Доходить до парадоксу. Я можу навести приклад. Мій співробітник поїхав з дружиною, проголосував, а дружини немає в списку. Чоловік є, а дружини немає. В мене складається враження, що це свідома дія.