Силовики не дозволяють. Силовики роблять те, що їм дозволяють. За силові структури відповідає безпосередньо Президент. Якщо в них така складна ситуація, я б сказав, що Президент не керує силовиками. Тобто він випустив з рук всю ситуацію. Я можу підтвердити це складнощами, які розгорталися свого часу між службою безпеки і іншими структурами, а зараз - між генеральною прокуратурою і колишніми силовиками. Це такі речі, що їх не можна оприлюднювати. Треба спочатку повивчати, визначити справжню вину і прийняти відповідні рішення. Для цього, до речі існує така президентська структура як Рада з національної безпеки та оборони. Там такі питання дуже швидко можна вирішити, якщо є для цього воля і бажання. Я думаю, що ні того, ні іншого немає.
PR продовжується на рівні опозиції. Влада ще не відчула, що вона влада. Вона весь час думає, що вона в опозиції і їй треба піарити, піарити, піарити, шукати винних, звинувачувати всіх і вся. Вони переконані в тому, що суспільство це буде сприймати з великою радістю. Воно сприймало тоді, коли вони справді критикували серйозно і часто справедливо владу. Але тепер вони роблять те саме, що робила та влада. Треба спитати: чи потрібно було тоді так сильно критикувати? Чи тоді робилося для PR, а зараз робиться для чогось іншого.