В усвідомленні російського народу, традиційно, перша особа – це є щось не тільки раціональне, але і емоційне. Тобто російський народ більш схильний до розуміння того, що хтось може бути царем чи генсеком. Це не так властиво українцям, у яких гетьмани не мали такого обожнення, і не мали такого впливу в суспільстві. Це не наша ментальна традиція.
Хочу вам відверто сказати, що особливістю політичної біографії Єльцина було те, що він вчасно пішов. Він пішов, і через певний період російське суспільство зрозуміло, що він поступив мужньо та прогресивно. Тому мені здається, що пряма аналогія між сприйняттям Кучми та сприйняттям Єльцина в наших різних суспільствах є некоректною. Але і Кравчук, і Кучма як люди, які були Президентами України, очевидно, будуть дещо по-іншому оцінені вже з польоту п’ятнадцятирічної давності. Тобто тоді, коли можна буде аналізувати їхню діяльність без емоцій, без якогось революційного запалу, ненависті, чи навпаки – любові, а коли це можна буде аналізувати фахово історикам та політологам.