Мені видається, що Давидович слушно, але не зовсім вчасно (треба було трішки швидше акцентувати увагу на тому, що немає грошей) підняв проблему. Вона може призвести до того, що балачки про демократію, про рівність прав – це є для України аморфні та віртуальні поняття, які використовує виключно Президент при умові, коли він бачить гостей з закордону, або виступає перед широкою публікою.
Коли йде розмова про те, що органи влади та держава забезпечить рівні права та можливості усім у цій державі, то за цим повинні йти конкретні кроки. Президент України мав би знати, що бюджет повинен бути наповнений настільки, щоб можна було б профінансувати усі суб’єкти виборчого права.
Я думаю, що пан Ярослав, роблячи ці заяви, все-таки апелює до влади, намагаючись привернути до цього увагу... поки що української влади. Бо якщо буде не почута дана проблема в Україні, то, я думаю, перебіг подій на виборах може призвести до того, що будуть усілякі незрозумілі схеми фінансування тих чи інших суб’єктів, що викличе занепокоєння у міжнародних спостерігачів. А мені видається, що єдине, що на сьогоднішній день боїться Ющенко – це те, щоб про нього не сказали і не подумали погано за кордоном.