Питання про приєднання до міжнародних договорів вирішує парламент, тому пан Тарасюк може тихенько щось там ініціювати, вносити пропозиції Президенту чи парламенту. Але робити заяви від імені держави, якщо вони не є санкціоновані самою державою та парламентом, – це є елементарне самозванство, чим він останнім часом і займається.
Заяви Тарасюка щодо СНД та газових проблем носять відверто провокаційний характер, якщо врахувати, що по газовій проблемі, зокрема, угоди були розірвані українською стороною (цей документ ми вже роздобули і представили громадськості), то можна підозрювати, що робиться досить велика провокаційна акція під наступні вибори для того, щоб зробити максимальний конфлікт навколо російсько-українських відносин, а потім в провалі всіх переговорів влади спробувати звинуватити опозицію, якій весь час нав’язують імідж проросійської сили. Це є великий політичний проект. Але ті люди не думають про те, що через кілька місяців цій країні ще треба буде жити. Заяви Тарасюка, по всіх питаннях – по питаннях радіовідстежуючих станціях, по питаннях Чорноморського флоту, по питаннях СНД та газу, – це відверта, добре пропрацьовано провокація.