Я пішов би на Майдан тільки для того, щоб подивитися, який настрій в народу, які є моральні надбання Майдану, що консолідував цілу купу людських бажань, роздумів, ідей в одну одиницю, яка щось таки зробили для демократизації нашого суспільства.
Майдан не можна оцінювати роком. Майдан – це був місяць глибокої ейфорії в народу, коли йому здавалося, що він може за декілька місяців змінити все. Нехай то все було десь наївно, але я надіюся, що влада щось зможе змінити. Тобто для мене не так важливо помаранчева вона, фіолетова чи квадратна в горошок.
Щодо розколу „помаранчевої” команди, то це яскрава демонстрація того, що в нашій країні немає політичного істеблішменту. Є колгоспники, які на радощах, що вилізли на дуже високе дерево, починають спихати тих, хто там був. Вони не розуміють, що для того, щоб впевнено стояти їм потрібно будувати під собою площадку. Тобто чим більше народу буде під ними, тим міцніше вони будуть триматися.