Глава Национального союза журналистов считает, что при новой власти давление на журналистику только возросло, начался новый передел сфер влияния, а Интернету нужно выходить из «тени».
Ігоре Федоровичу, новій владі вже 130 днів. Ваші враження?
За три місяці до першого туру президентських виборів, коли мене запитували, кого я хочу бачити президентом, при якому лідерові вільніше було б жити журналістам, я сказав: «Незалежно від того, хто буде господарем кабінету на Банковій – у мене роботи не зменшиться». Так і сталося.
Наш український політикум, в силу того на яких стадіях формувався їх (політиків) характер, характер їх батьків та вчителів, не звик говорити з суспільством, спілкуватися з співгромадянами, зокрема з журналістами, в жанрі діалогу. В жанрі диктату – це те, що в них в крові. І це треба просто реально розуміти, і знати, що ні за сто днів, ні за двісті, ні за триста, змін не відбудеться, і не може відбутися. І ці 18 тисяч новопризначених державних чиновників, навіть, якщо вони й молодші, і, здавалося, з новими поглядами, формувалися в цьому середовищі. Саме тому потрібно, щоб минув час. Головне завдання сьогоднішньої влади – зламати саме тенденцію до заціплення душ. Щоб влада, як проголосив Президент на Майдані, дійсно не втручалася в діяльність журналістів і ЗМІ. А сьогодні все з точністю до навпаки – такого тотального тиску на керівників ЗМІ не було за всі роки незалежності. Доречі, в перші роки незалежності преса набагато вільніше себе почувала. Сьогодні ж, преса далеко не вільна.
Хоча, мої київські колеги говорять про те, що нині немає темників, що їх ніхто не цензурує. Правда, не цензурує в Києві, а в Лебедині Сумської област новий глава районної адміністрації наказує про кого писати, брутально втручається в діяльність районної газети, в Золотоноші Черкаської області керівники району вимагають, щоб матеріали районної газети приносили на візу. Це що, не цензура? Це як називається? Нова влада має бути принциповою. Я вважаю, що Президент мав би таких чиновників повиганяти одразу. Не чекаючи, коли вони почнуть красти. Насправді, вони ж вже націю обкрадають – поки що духовно.
Чи розпочався в українському медіапросторі новий переділ зон і сфер впливу?
На жаль створення нових медійних імперій абсолютно можливе. Крім цього воно прогнозоване і, на жаль, запобігти цьому практично неможливо – інформація ж залишаеться найціннішим ресурсом. Справа в тому, що наше законодавство, на жаль, так погано прописано, що прозорості у цих процесах не має ніякої. Ми можемо тільки на рівні напівофіційної інформації дізнатися, що за тим чи іншим каналом стоїть той чи інший власник. Але ж це ніде не прописано, ніхто не зізнається...
В Казахстані, наприклад, всі чітко визнають хто є безпосереднім власником ЗМІ. І у нас потрібно це зробити. Якщо Порошенко власник, то ця інформація має йти стрічкою, що власник цього каналу – Порошенко. Тоді, коли люди дивляться цей канал, вони знають, що це позиція Порошенка, бо у нас досі олігархи чи політики не звикли працювати з ЗМІ, як з бізнесовими структурами. Це ж все використовується тільки для політичних акцій, для «наїздів» на конкурентів, і для політики. Якби для них ЗМІ входили в коло чітко бізнесових, прибуткових проектів, вони ніколи б не допустили, щоб канал подавав лише одну точку зору. Люди ж завжди будуть зважати на те джерело, що подає позицію різних сторін, і де спочатку йде виключно «чиста» інформація, потім вже власні коментарі, і це все обов’язково розділено. І саме такі канали будуть заробляти гроші.
А у наших власників однобоких каналів є безліч, і господарям байдуже, даватимуь їх канали прибуток чи не даватимуть. Їм головне, що є канал, на якому вони можуть диктувати журналістам тексти і паплюжити чи хвалити когось, чи поставити ведучим чи ведучою, своїх, назовем так, «улюбленців». Хай навіть вони паршиво ведуть, чи паршиво працюють. Але, я думаю, пройде цей час. І хто не зрозуміє правил ринку – той опиниться за бортом.
Ігоре Федоровичу, чого можна очікувати під час передвиборчої кампанії – 2006?
Я думаю, буде намагання всіх сторін, хто прийматиме участь у цих перегонах, перерозподілити ЗМІ, підпорядкувати собі, поставити своїх людей. Наприклад, коли чиновники на місцях хочуть розпрощатися з тим чи іншим редактором, вони кажуть прямо: «З тобою ми вибори не виграємо». Дійсно, якщо чиновники поставлять в ЗМІ своїх людей, то темники взагалі будуть не потрібні. Журналісти знатимуть за кого подавати голос, за кого і проти кого агітувати. За нової влади продовжується використання адмінресурсу, і буде продовжуватиметься.
Який стан справ з регіональним ЗМІ в світлі слів Миколи Томенка про те, потрібно відмовлятися від дотування ЗМІ з бюджету?
Я згоден з тим, що бюджет не повинен тягнути регіональні ЗМІ. Але я категорично проти того, що він (Томенко – авт.) казав, і дехто з нових губернаторів як папуги підтакнули, що державні органи вийдут з числа засновників. Не можна ЗМІ відразу позбавити фінансування. По-перше: передплата на цей рік вже зроблена, за те, щоб передплатник отримав всі номери відповідає кожен з засновників. Коли Микола Томенко говорить, що треба пожаліти українців, не давати мільйони на ці видання, я говорю: «А хто ж пожаліє мільйони українців, які передплатили ці видання, вони що не українці? А 10 тисяч людей, що працюють в цих виданнях, це що не українці?» Все треба робити зважено. Про вирішення цієї ситуації ми говоримо вже три роки. З цим питанням я звертався і до Президента. Він дав доручення Кабміну, щоб розробити разом з спілкою журналістів дворічну програму підтримки регіональних ЗМІ.
Доречі, роздержавлення регіональних ЗМІ зустрічає спротив з боку місцевих чиновників, які не хочуть втрачати інформаційні важелі впливу.
На Майдані Віктор Ющенко часто говорив про те, що влада стане відкритішою. Нині важко зустрітися з Президентом для обговорення нагальних проблем?
Звичайно важко. Так було завжди. І при колишній владі, і при нинішній. Але в цьому проблеми немає. У нас звикли, що от є новий цар, і він все вирішить по справедливості. В Секретаріаті Президента є достатньо людей, які могли б відповісти на різні питання і вирішить проблеми, і лише у випадку дуже серйозного питання потрібно звертатися до Президента. Але чиновники нижчого рангу людям не потрібні. Їм подавай зустріч саме з Ющенком. У нас не звикли виконувати закони, а звикли слухати команду.
У березні Ющенко заявив, що розслідування справи Гонгадзе вийшло на фінішну пряму. Але потім справа, так би мовити, заморозилася. В чому причина?
Мені це теж дуже цікаво. Я думаю, що у нас в червні все ж буде зустріч з Піскуном, і я йому хочу задати це запитання. Але я скажу, що в процедурі розслідування спалах може бути. Впіймали когось. А потім вже процедура допитів, свідчень, закріплення свідчень. Це так, як я собі думаю...
Якщо про Ігора Алєксандрова говорити, то справу там читають довго, це ніякими процесуальними нормами не узаконено. Можна й рік читати ту справу. Це природньо, якщо людина винна, і знає, що йому світить довічне увязення, то він думає, а яка мені різниця, я «помурижу» їх, однак же мені це буде.
Прокоментуйте, будь-ласка, спробу міністра транспорту і зв’язку Євгена Червоненко піддати електронні інформаційні ресурси обов’язковій реєстрації.
Він на десять днів призупинив дію цього наказу, щоб журналісти могли дочитати його до кінця. Я хочу на початку червня поговорити з Червоненком на цю тему.
Проблема інтернет-видань неоднозначна. Два роки тому ми запропонували розробити проет закону «Про інтернет-видання». Інтернет-видання категорично не захотіли. Сказали, що закон буде заважати працювати, що це буде цензура, що це буде утиск свободи слова. Я думаю, що якщо є тиск, то він є, незалежно від реєстрації. Я голова Спілки журналістів, і дбаю, насамперед, про інтереси журналістів. Тому, якщо інтернет-видання не хочуть цей закон, я і не став його просувати. Але журналісти інтернет-видань досить часто потрапляють в халепу, бо за законом, при передрукуванні матеріалів з посиланням на інтернет – видання відповідальність несе першоджерело, якщо хтось подасть судовий позов. Дуже багато редакторів цього не знають, і з посиланням на інтернет-видання – передруковують. Коли подають позов, вони одразу ж вказують на таке видання, а їм суддя каже: «Вибачте – це не є засіб масової інформації. Найдіть в законі, де інтернет-видання є ЗМІ». І тому я, як компромісний варіант пропоную тим сітьовим ресурсам, які хочуть, щоб на них посилалися, їх використовували, нехай реєструються.