Я думаю, що це реальні речі, тому що останнім часом діяльність Київської державної адміністрації зводиться до цікавих речей, які роботою важко назвати. Вона скоріше нагадує обслуговування окремих команд начальників, а не системну роботу. Це відсутність будь-яких програм розвитку. Йде безсистемне шматування землі й забудова без генерального плану. Якщо за 10 років ця влада не спромоглася на генеральний план, то як можна проконтролювати, що робиться і куди робиться. Певні програми розвитку транспорту, дорожнього будівництва здійснюють, якщо і здійснюють, так звані робочі служби, які працюють окремо. Сама ж адміністрація надзвичайно роздута. От ви зайдіть в будь-яку приймальню, там дуже активно дівчатка грають на комп’ютерах у кульки, тільки тому, що їх екрани видно. А ті, хто сховав екрани за дверима кабінетів, безумовно, можуть стирчати і в порно-сайтах, бо сама робота вже нагадує просто онанізм.
Зміст роботи буде тільки тоді, коли буде якась зрозуміла програма діяльності та можливості контролю. Сьогодні Київрада і служби міської держадміністрації закриті від людей. Контакт з людьми відсутній в будь-якій формі, тому що пройти туди не можна без спеціальних посвідчень. Крім того, рішення засекречені і не публікуються, а появи на телеекранах розмов Ялового чи Омельченка ні про що не говорять, крім власного піару.
Чиновники повинні займатися роботою в схемах виконання загальних, цільових та особистих програм. Кожен нормальний керівник розуміє, що колектив має бути оптимальний. Тільки він стає завеликим, починають робітники займатися дурницями. Коли колектив дуже маленький, люди розбігаються через перевантаження. Повинна бути абсолютно чітка розмежованість відповідальності.
Я добре знаю нинішню адміністрацію, там розмежованості такої немає. Там окремі мої листи, як народного депутата, перепихаються з відомства у відомство.